Стань моєю надією...

Розділ 1

Життя така річ – яку ти не можеш ніколи збагнути. Бувають як радісні миті, так і сумні. Так і з моментами – одні дарують радість, інші сльози розпачу. Але є такі, як ті, коли ти не знаєш як себе поводити.

Наприклад сімейна вечеря, коли збираються усі родичі, уся твоя сім'я.
Але наша сімейна вечеря не така як інші. Це вечеря, яка нічого хорошого не принесе, і як завжди закінчиться слізьми.

Якби хтось, хоч раз посидів з нами за столом, то збожеволів би в перші хвилини.

І ні у моїй сім'ї не має божевільних, ну крім матері. Яка сидить навпроти мене і допиває уже п'ятий бокал вина. Вона не алкоголічка, але після розлучення почала припадати до бутилки у стресових ситуаціях.

А зараз таки така ситуація. Мій батько та його нова дружина сидять одне біля одного та мило спілкуються. Їхній п'ятирічний син сидить біля мене та від початку вечері сидить у планшеті, поглинувши в якусь гру та навіть не торкаючись до їжі у тарілці перед ним.

А їхня дочка, якій тільки сім місяців, сидить у дитячому кріслі для годування, дивлячись на все своїми невиними, дитячими очима, та спостерігаючи за кожним, моя мачуха, Аманда, годує її якоюсь кашою, яка схоже не дуже то і до вподоби дівчинці, оскільки вона відвертає голову, як тільки бачить ложку біля свого рота.

І здавалось би все в порядку, якщо не враховуючи не задоволення матері, яка кидає ненависті погляди на батька та його нову сім'ю.

Та уже в наступну мить вона з батьком починають сперечатися через якусь дрібницю, а тоді вона переключається і на мачуху, сестра яка сиділа доволі тихо, починає плакати, і кімнату заповнюють дитячі та дорослі крики, і тільки брат досі сидить у планшеті, не звертаючи уваги ні нащо, так ніби він у іншому вимірі.

Не витримуючи криків дорослих, щей вереск молодшої сестри, піднімаюсь з місця і направляюсь у свою кімнату. Ніхто навіть не помічає мого зникнення, продовжуючи свою справу. Ми знаходимось у будинку батька та його нової дружини, але у них є для мене окрема кімната, оскільки колись я часто залишалась тут з ночівлею.

Тиша, яка відчувається як ковток свіжого повітря, покриває мене і я насолоджуюсь нею. Ідея цих сімейних вечорів була мого батька, він не дивлячись на мою матір, та її нестерпний характер, мене досі любить, я справді для нього важлива. Тільки ось ця ідея не подобається не тільки матері, а й Аманді, яка не долюблює мою матір, та й мені м'яко кажучи не до вподоби ці зустрічі.

Через чотири роки після розлучення батько зустрів Аманду, вони майже відразу одружились, і уже через рік народився Майкл, а тепер і Мая.

Мати не рада тому факту, що у батька є сім'я, а у неї так нікого і не було. Точніше, тому що у батька є інші спадкоємці.
Тільки в цій ситуації є і її вина, як і їхнє розлучення, в якому винна тільки моя мати...