Залежна психопатом

Ларія.

Це просто пиздець.
Афіна замовила нам сукні, а вони ще й досі не прийшли.
Я віддала цю справу сестрі, адже якби обирала сукні я, то ми були б схожі на монахинь із храму, які ніколи в житті не бачили когось чоловічої статі.
Я просто не дуже вдало обираю собі вбрання.
Це складніше, ніж може здаватись на перший погляд.
Якщо в цьому я просто суцільний нуль, то Афіна просто сто з плюсом.
Вона завжди одягається так, ніби старша за свій вік. Та ще й, вона вбирається надто відкрито, щоб хоч один хлопець пройшов, не поглянувши ні разу в її сторону.
Я вже казала, що ми трішки різні.

Сестра кричить з коридору так голосно, що в мене закладають вуха.
-Сукні приїхали!
Я позираю в вікно, щоб побачити, як вона витягує з машини кур'єра два величезні блакитно-прозорі пакети. І я чомусь впевнена, що в них не тільки сукні, а ще й безлівч всілякої фігні, бо Афі не вміє відкладати гроші, якщо справа йде про красиві речі. Я регочу, коли вона починає залицятись до молодого кур'єра. Помічаю його червоні щоки і сміюсь ще гучніше.
Вона навіть не соромиться говорити дурниці, від яких всім навколо стає ніяково.
Це ще одна її звичка, яку я так старанно боюсь.

Коли сестра нарешті повертається до будинку, я вибігаю в коридор, щоб вона часом не зачепилась на сходах об сукні.
Не через те, що вона може впасти. А через те, що ці дорогезні сукні можуть порватись.
На них пішла майже вся моя цьогомісячна зарплата.
-Ми вже будемо приміряти?
-Ти хочеш?
-Та ти ще питаєш?! -сестра розриває пакети на моєму ліжку і дістає із одного сукню, яка напевно її.
-Охриніти можна. Глянь.
В її очах можна побачити блиск, якого загалом не має бути.
-Міряй.
-Ти на свою подивись, я ж не дарма обрала нам такий сексі прикид.
-Тихо.
Я витягую свою червону блискучу сукню з пакету.
І це реально офігезно, як і зауважила Афіна.
В нас майже одинакові сукні, але в мене глибший виріз на грудях, адже мої значно більші за груди сестри.
Вона обрала собі чорну, а мені червону.
-Чому не навпаки?
-Бо головною героїнею сьогодні будеш ти, а не я. А червоний колір - колір пристрасті. -відповідає вона, не задумуючись.
Я плескаю її по плечах, цілуючи в щоку.
-Люблю тебе.
Афіна стягує через голову свою білу футболку з чорним написом "Demon" і спускає вільні сірі спортивні штани, в яких вже є дірки в районі колін.
Я всі зашила, бо вона в цьому виглядає немов каліка.
Її сукня просто ідеальна.
Вона в ній ідеальна.
Я повторюю, натягуючи на себе свою.
Ми обоє заглядаємо в величезне дзеркало на шафі, і одночасно охкаємо.
-Ти знаєш, що в мене це перша сукня подібного крою?
-Ти знаєш, що я тільки що охнула навіть не через своє прекрасне відображення, а через тебе в цій красі?
Ми ще довго позираємо на себе, крутячись біля дзеркала, проте обід не зробить себе сам.