Залежна психопатом

Ларія.

Бласхес привіз мене до крамниць. Не розумію чому за нами їдуть ці всі машини. Вони навпаки закликають більше людей звертати на нас увагу. Рафаель насварив мене, коли я підняла ноги, згинаючи їх в колінах. Він сказав, щоб я навіть не пробувала таке робити, бо замащу машину. Я гадаю, що це його машина, яка знаходиться в Сицилії.
Сестра виходить з машини, яка припаркована відразу позаду нашої.
За нею йде Лієсса і Фуеґо.
В чоловіка переляканий вигляд. Мені ніколи не було шкода людину, коли я не знала нічого про її життя. Але тут можна зрозуміти, що він дуже погано ставиться до моєї сестри. Не те, щоб він хотів її вбити. Але я бачу, що він не хоче бути з нею поруч. Йому напевне страшно в її присутності. Мені самій страшно, побачивши її злий вигляд.
-Що сталось? -запитую, заглядаючи в обличчя Афіни.
-Все добре. -відрізає, видавляючи з себе посмішку.
Я хихочу, підморгуючи Лієссі. Вона однозначно знає більше за мене. Ми про це ще поговоримо.
Я покидаю компанію дівчат, бо Бласхес шукає мене поглядом.

-То чому ми тут?
-Переодягнемо тебе.
Я зупиняюсь, піднявши брову.
-Я вже переодяглась, ти ж сам бачив.
Він також зупиняється і супроводжує мене своїм тяжким поглядом. Хочеться кудись заховатись. Я так і ні разу не подумала про те, що він пахне ідеально. Та зараз, на відстані витягнутої руки, я це відчуваю. І це дуже добре.
-Ти називаєш це одягом?
-А що не так в шортах і футболці?
Я киваю в сторону дівчат, але вони тримаються від нас на відстані. Невже бояться влізати в нашу розмову? Та чому це вони взагалі його мають боятись?!
-Футболка нормальна. Ти поміняєш шорти на штани.
-Я не буду в таку погоду одягати штани. -складаю руки на грудях і кривлюсь. -Мої шорти дуже зручні.
-Вони давлять тобі в задницю. Якщо ти вважаєш їх зручними, то я - ні. Ти переодягнешся.
Він бере мене за лікоть і заводить в магазин. Я штовхаюсь об двері, пробуючи вирватись з його хватки, охкаю. На іншій руці точно з'явиться синяк від такого зіткнення. Він не звертає на мене уваги, розмовляє до консультантки. На диво, не посміхається їй, як він це любить робити з жінками.

-Я проти того, щоб ти заставляв мене робити те, чого я не хочу.
-А я проти того, щоб ти вертіла задницею на моїй території. Єдине місце, де ти будеш це робити - наше ліжко.
Мене обурюють його слова. Дуже оборюють.
-Я ніколи не буду з тобою в одному ліжку! -випалюю перше, про що думаю і втікаю від нього подальше.
Він може розізлитись від моїх слів. Дарма я це сказала, проте зовсім не шкодую.
Якщо чесно, я б повернулась і сказала йому це ще раз.