Залежна психопатом

Рафаель.

За весь час, що я пробув із Ларією, я зрозумів одне - вона любить спати.
Навіть зараз.
В мене досі ранній стояк, хоча він і не тільки через те, що це ранок.
Ларія повністю гола після вчорашнього сексу.
Ми кохались майже кожної ночі, починаючи з нашої першої.
Пройшло два тижні.
І в мене не відбулось нічого нового, а я цього дуже хотів. Ларія не надоїла. Вона навпаки - подобається все більше. Я думаю, що вона доволі хороша жінка, якщо не брати до уваги її гострий язик.
Кожен секс із нею для мене як щось живе в світі, де все мертве. Це щось таке, чого я завжди прагнув. В мене з'являється бажання не відпускати її, коли пройде рік. Але я залишу цей вибір їй, бо певен, що вона не кине мене.

Я повільно забираю її ногу зі свого тіла. Хочу пробудити її, щоб вона накричала на мене, але вже сьогодні Ланс підготував щось важливе.
Він більше Консильєрі для Ла Стідди, ніж я - Капо.  Дещо дивно від того, що майже всю мою роботу робить він.
Думаю, що мені пора на якийсь час покинути дружину і взятись за свою справу.
З Лар я зрозумів, що дуже давно не вбивав хоч когось. Аж соромно, що так швидко перетворився із дикого звіра в домашню тваринку. Пора це виправляти, бо я так і згнию, не вбиваваючи більше ворогів.

Ланс чекає на мене в тому місці, де ми й домовились зустрітись.
-Ми повинні їхати. -каже, не вітаючись.
-Не кажи, що в Палермо. Мені потрібно збирати речі?
-Я не думаю, що це надовго. Я залишусь тут ще на день, щоб повідомити твою наречену і людей, які будуть дивитись за нею.
-Підбери якомога більше, щоб всюди були очі. Нехай вона нікуди не виходить без охорони.
-Не будь таким серйозним, ніхто не торкнеться твоєї жінки.
-Чомусь я думаю, що все-таки захочуть нашкодити мені через неї. Бережи її так, ніби на її місці я.
-Це через те, що вона поки твоя дружина, чи...
Я перебиваю його, бо не хочу чути його наступні слова. Це точно не через те, що я закоханий в неї і хочу захищати її ціною свого життя. Це точно не те. Точно...
-То ти так і не сказав.
-Сідай в машину. -він затихає і стискає губи. -Тебе ніколи не підводить перше чуття. П'єтро зрадив нас.
-Це так. -я посміхаюсь, а в жилах горить гаряча кров. -Я його знищу нахуй.

Ще ніколи так швидко не сідав в машину і не заводив йобаний автомобіль. Цю машину ще ніхто не бачив, тож мені не потрібні солдати, щоб їхати позаду.

Палермо знову повертає мене до крові. Пізніше я віддячу дружині, що врятувала мене від суки Саноро. Анна не є рідною дочкою П'етро. Можливо вона й бідна дитина, яку використав пес, щоб наблизитись до мене.