Залежна психопатом

Ларія.

Від мене відходять вже троє чоловіків, так і не підійшовши.
Уявлення не маю чому, але мене це засмучує. Я ж бачу, що вони захоплюються мною. Я не можу бути настільки жахливою, що вони все ж жахаються мене.
Останньому хочеться показати середній палець, бо він майже відстрибує від мене, немов я можу обпекти його.
Ну й до сраки вас. Я збираюсь знайти свою сестру, бо Лієсса вже десь випарувалась. Можливо її теж насварив Бласхес, а можливо їй це просто надоїло. Я також не бачу ні охоронця Бласхеса, ані його брата.
Мені також пора втікати звідси. Я вже вдосталь натворила.
В колонках починає грати Rihanna - Needed me (Instrumental), а я вдаряюсь в тіло якогось чоловіка. В нього на обличчі величезний шрам, ніби від опіків.
Він спершу всміхається, показуючи два вибиті бокові зуби, а потім дивиться мені за плече.
Відходить.
На мою спину лягає чиясь рука, обводячи талію. Я обертаюсь, бо мені здається...
Так, мені не здається.
Це Бласхес.
Рафаель Бласхес.
І він похмуро дивиться на чоловіка позаду мене, продовжуючи обвивати рукою мою талію.
Я майже не вдихаю, боюсь втратити цей ідеальний момент.
Від нього так гарно пахне. Мені пора втікати від цієї захопленості, інакше я згорю.
-Чого ви ще тут?
Хороша пісня. Чому він не може торкатись мене мовчки?
-Я тут буду доти, доки й ви.
-Я йду на полювання.
Я знаю, що він вбиває, тому для мене не вновинку це чути.
Це нормально для такої людини як він.
Я знаю, що його брат є гіршим. Тому бажано, щоб Бласхес все ж одружився. Навіть якщо це буде якась тупа блондинка.
-Чому ви танцюєте зі мною?
Я не сказала б що це схоже на танець. Він дуже повільно рухається. Здебільшого - його руки. З кожним його дотиком по тілу проходять мурахи. Це дуже збуджує. Наступні декілька місяців я буду думати тільки про це.
-Я так захотів.
Закочую очі сподіваючись, що він цього не бачить.
-Ви добре танцюєте?
-Що? -мене дивує його питання. -Так.
-Справді? -він вдавано гмикає, але одразу серйознішає.
-Справді. -я підморгую йому. Це виходить невдало. Навіщо я підморгнула, якщо не вмію?
Бласхес ледь посміхається, після чого бере все в свої руки.

На танцполі витворялося спекотне шоу. Ми, відділені лише декількома сантиметрами, танцюємо, ніби збираємо енергію з наших рухів. Кожен рух, кожен дотик, кожне переходження з одного танцювального руху до іншого, було сповнене напруги.
Він весь час мовчить, але його погляд повністю зосереджений на мені.

Ми оберталися, майже танцюючи один на одного. Наші тіла магнітно притягувались, навіть якщо ми не зближалися. Ми обидва розуміємо, що це лише танець, але водночас це так пристрастно, як ще ніколи в моєму житті.
-Ви справді не найгірша танцівниця.
-Адже я найкраща, хто з вами танцював? -звідки в мені ця наглість, уявлення не маю.
Погляди, що зустрілись на короткий момент, були наповнені шаленством, якого я не очікувала від Бласхеса. Кожен рух був відчуттям, кожен погляд - запалом.