Залежна психопатом

Ларія.

Три тижні після родів.

У кімнаті достатньо тихо, щоб я могла заспокоїти нерви і розкласти їжу, яку замовила в декількох ресторанах. На столі є все, окрім морепродуктів. Ненавиджу їх.

Про зібрання я дізналася тільки сьогодні вранці. Я була засмучена, бо думала, що вечеря відбуватиметься в нашій квартирі, але яка ж я вдячна, що Рафаель потішив мене словами про те, що стіл вже в квартирі для гостей. Рудий охоронець віддав в мої руки останні два пакети їжі. Я вдихнула запах і майже пустила слину на їжу, яка пахла буквально багатством. Тепер я вже користуюсь не карткою Рафаеля, а своєю. Там завжди є кошти, і це мене ніколи не перестане дивувати. Якби я в момент захотіла яхту, то просто б купила її. Ніколи не запитувала його раніше про те, звідки він дістає гроші. Та й мене це не надто бентежить.

Ставлю вісім келихів і задумуюсь над тим, чи сподобається цей вечір Марселю та Давіні Сальваторе. На відміну від Рафаеля, я бачу їх вперше. Давіна молодша за мене і я навіть думаю, що по її характеристиці вона знайде спільну мову з Лієссою, та далеко не зі мною.

Вже перед очима та картина, коли Афіна сяде поруч молодшого брата Фуеґо, щоб напитись із ним, бо в них там якась компанія в кеу. Я заледве випросила Афіну залишитись ще на місяць після родів, щоб вона побула поруч. На даний момент для неї немає нічого важливішого за навчання. Моя дівчинка нарешті завершує третій курс і переходить на останній – четвертий. Я так пишаюсь нею. Це літо буде для неї найкращим. З тим, що вона вже знає Сета Фуеґо... І найжахливіше те, що я й уявлення не маю, чи радіти мені за їх дружбу, чи переживати.

У квартиру заходять мої найулюбленіші чоловіки, бо я чую крик Девіана. І це не плач, а крик. Я біжу до дверей, щоб побачити розгубленого Рафаеля.

– Привіт, люба. Потримай, будь ласка, дитину.

– Чому він кричить? – нічого не розумію.

Рафаель дає мені на руки сина і виходить з квартири. Я визираю за ним і бачу, як він дає ляща Лансу.

– Ти більше не підходиш до моєї дитини.

– Я й не збирався. У мене колись буде мій син.

Рафаель показує йому середній палець і приставляє його до дупи, розвертаючись до Ланса спиною. Мене ця сцена дивує, бо це зовсім дорослі люди.