Залежна психопатом

Ларія.

Всі ці дні минають аж ніяк не скучно. Мене вразило те, що Рафаель занадто високої думки про себе. Я завжди горіла ним. Кожного разу думала про нього, як про якесь божество. Так було завжди. І він був єдиною людиною, про яку я насмілювалась так думати. І що це було справді щиро з мого боку. Але мені дуже не до вподоби, що він виставляє себе найкращим. Він думає, що зможе не закохатись в мене?
Він закохається, бо кращої за мене в нього не буде. Ніколи. Я не повинна одна сходити з розуму, знаходячись в його компанії. Я заставлю його закохатись в мене.
І в нього не буде вибору.

-То про що ви розмовляєте?
Лієсса лягає поруч, погладжуючи волосся Афіни.
-Нічого такого. Тільки те, що ти виходиш за короля мафії.
-Король мафії? Це що за нове прізвисько, про яке я не знаю?
-Ми всі бачили, як на тому тижні його охорона закидувала якихось людей в підвал. Він йшов за ними. А потім дехто побачив, як він виходить з підвалу через декілька годин. Весь в крові. Тобі не страшно?
-Тепер страшно. -зізнаюсь. -Але не маю наміру відступати.
-Хоча б не будь підстилкою для нього. Покажи йому, що ти не просто секретарка.
-Він знає, що я не просто секретарка.
Афіна не влізає в розмову. Вона просто слухає нас, насолоджуючись дотиками Лієсси.
-Як гадаєш, ваше весілля буде людним?
-Можливо. Я не знаю навіть скільки в нього близьких людей. Не думаю, що він буде запрошувати тих, кому не довіряє.
-Думаєш Ланс там буде? -нарешті влізає Афіна.
І мене зовсім не дивує її запитання.
-Відчепись від нього. Я хвилююсь за тебе, якщо чесно.
Вона закочує очі. Чи то від моїх слів, чи від рук Лі в її волоссі.  
-Я не буду відступати. 
-Не даремно ви сестри. -посміюється подруга, закинувши ноги на мої.
Я зіштовхую її ноги з себе.
-Йду їсти щось приготую.
-А говорити коли будемо?
-Даю вам шанс обговорити мене. Давайте, поки я добра.
З цими словами виходжу з кімнати, яку вони присвоїли собі і йду на кухню, щоб приготувати налисники з яблуками.

Проходять ще декілька днів, коли Бласхес нарешті вирішує повідомити мене. Я його досі не перейменувала, тому роблю це зараз.
Бласхес: -Ти готова?
Я: -Доброго вечора, до чого?
Бласхес: -До весілля.
Я: -Ви мені не казали готуватись.
Бласхес: -Ми ж ніби на ти перейшли, чи тобі більше подобаються формальності?
Я закочую очі. Він ніколи мені не здавався якимсь таким, яким я його бачу зараз.
Я: -Вибач, приблизно коли відбудеться весілля?
Бласхес: -Коли ти знайдеш собі сукню.
Я: -Вона повинна бути білою?
Бласхес: -Ні, червоною)
Я: -Дуже смішно.
Бласхес: -Ти би бачила. Я справді сміюсь.
Я: -Не хочу це бачити.
Бласхес: -Готуйся до того, що за три дні ти їдеш зі мною до Сицилії. На мою територію. Гарних снів.
Я не відписую.
Хоча могла б теж побажати йому гарних снів.
Я знаю, що Ла Стідда повністю охоплює всю Сицилію. Вони там, вважай - найголовніші. Я давно про це знала. Це знають всі. Тому я не дивуюсь, чому саме в Сицилії ми одружимось.
Але я ніколи не їздила за кордон.
Не приходилось здійснювати таких поїздок.
Тільки зранку, прокинувшись в теплому ліжку, я згадала, що не запитала дещо в Бласхеса.