Залежна психопатом

Рафаель.

Мільєр вкопано стоїть на місці. Її губи ледь привідкриваються, набуваючи вигляд букви "О".
Я не додаю, що основною причиною було те, що мій хрін чомусь відреагував на неї (хоча раніше цього ніби не було). Вона симпатична, але я ніколи не думав, що вона може сподобатись мені. Це не тип дівчат, яких я хочу нагнути.
Вона облизує свої сухі через вітер губи.
-Вам не потрібно робити цей крок. Ми ще в змозі знайти вам дружину. Я справді постараюсь вам знайти її.
Вона затинається, але я вірю її словам.
-Немає потреби. Ти можеш бути моєю дружиною. Це буде всього лиш договір на рік, нічого більшого.
-На рік? -перепитує вона, а в мене підкошуються ноги.
Я ловлюсь за бік. Її погляд метається від мого обличчя до руки, якою я підтримую бік.
-Все добре?
Ніхуя не добре. Мене підстрелили. Йобані Готьє.
Мільєр ловить мене перед тим, як я падаю на землю.

-Я відведу вас всередину.
Я не проти, лиш би єбать кудись лягти.
Вона заледве заводить мене в будинок. Розумію, що їй важко підтртмувати моє ідеально-масивне тіло. Не буду в цьому її звинувачувати.
-Де у вас поранення?
-Ти розумієшся на цьому?
Коли я встиг казати їй на ти - уявлення не маю. Це точно діє та кров, яку ми пролили із Лансом сьогодні.
Він досі там. Відмиває сліди, щоб ніхто навіть не зміг запідозрити нас. Шкода, що це не я вбив Готьє, який вирішив прострілити мене револьвером під ребрами.
Куля не була направлена добре, тож вона вилетіла одразу, просто продірявивши мою шкіру і м'язи.
Пиздець як болить.
Мільєр розрізає кухонним ножем мою сорочку. Після чого заглядає мені в очі, ніби питаючи дозволу на свої дії.
-Якщо ти станеш моєю дружиною, то ти звичайно можеш робити з моїм тілом все це.
Я маю на увазі промивання рани, а не щось інше...
Вона ніяковіє, але приступає до роботи.
В цей час я ледь набираю номер Фуеґо, який прикріплений в моєму телефоні.
-Козляра, ти живий?
-Оце так привітання.
-В мене трохи рана, тому я не в тому дусі, щоб вітати тебе.
-Трохи рана? -перебиває Мільєр, потім закушує губу і повертається до вати з перекисем водню.
-Ти де? -питає Ланс грубим голосом.
-В своєї секретарки. Мільєр.
-Я знав. Дибіл, ти мав зачекати на мою допомогу. Ти ще не Капо, щоб діяти як тобі заманеться.
-Я можу відрізати твого язика за ці слова.
-Я знаю.
Він кладе слухавку, а я кривлюсь.
Розчин потрапив мені в рану.
-Вибачте, потерпіть будь ласка.

Вже за якийсь час це виглядає далеко не як муки. Мені можуть подобатись її дотики, здається.
Я не впевнений, але мої м'язи стискаються від кожного її руху.
Ланс приїзджає дуже швидко, звідкись взявши іншу машину. Хоча його кралю забрав я.
Молодша сестра Мільєр немов знає, спускається сходами вниз і відчиняє вхідні двері.
Їх якийсь час немає, але я не хвилююсь за нього. Добре, що мала може його так злякати.
Не думав, що Ланс всцяється від дівчини, яка вдвічі від нього молодша.
Ну, можливо не вдвічі молодша...
Але вдвічі менша точно.
Його срака все ж з'являється, через що Мільєр перестає промивати вхід рани від крові.
-Дякую, що догледіли за ним. Він в нас любить таке.
Ларія на це стримано киває, а молодша пускає бісики в сторону Фуеґо.
Це ж, бляха, жахливо. Не кажіть, що малеча могла в нього закохатись? Ларія теж це бачить?
-Ви відвезете директора в лікарню? -питає так, ніби мене тут навіть немає.
-Нічого подібного. -опореджаю. -Яка в лікарів буде реакція на це? В нас є свої люди, які допоможуть з раною.
-То все буде добре?
-Так. -нарешті викрикує Ланс, хлопаючи мене по плечу.
Я зараз йому вріжу. І нехай пробачить мені, але це буде сильно.

Як би мені не хотілось, але ми покидаємо будинок дівчат.
Таке відчуття, що тепер в мене тяга до Мільєр. Цього бути не може. Або це я щось понюхав, або мене переклинило.
Вона не мій тип. Вона не мій тип. Вона не мій тип.
-Не кажи, що ти запропонував їй одружитись. -каже Ланс, крутячи керво. Він знає все, питає просто, щоб позлити.
Я закочую очі, притискаючи бинт до рани. За тиждень заживе. Це зовсім не проблема.
-Не кажи так, ніби це неможливо.
-Як я знаю, тобі подобаються інакші дівчата.
-Вона не повинна мені подобатись, щоб прожити зі мною рік.
-А мені здається, що ти якось інакше дивишся на неї.
-Де мій брат?
Він розуміє, що я переводжу тему, але ніяк на це не реагує.
-Покинув Нью Йорк.
-Слава Богу. Хоча б один плюс за сьогодні.
-А трупи Готьє?
-Потім за це вип'ємо.
-То що ти збираєшся робити зі шлюбом?
Я багато чого можу придумати. Я справді міг одружитись на комусь іншому. Це не проблема. Ларія не завжди поруч, щоб позбутись блондинок. Я міг би згодитись на її пропозицію сьогодні, проте я вже сам впевнений в своїх діях.
Я хочу Ларію-кляту-Мільєр. І цього ніщо не змінить. Вона вийде за мене, після чого я стану Капо Ла Стідда, даючи в рот Лоренцо.
-Збираюсь взяти Мільєр. -і вона навіть не посміє бути проти, бо залежна мною. Я вже це знаю, тож маніпулювати буде легше. -Я за старшу Мільєр. Молодшу лишаю тобі, бо тобі ж так подобаються милі дівчата.
Я регочу, а Ланс пробує тримати руки на кермі, щоб часом не зарядити мені в ніс.