Біла ворона

Розділ 22

Коли я казала, що вже виспалась і наступні три тижні не буду спати - я сказала зопалу. Адже отруєння дало про себе знати і в моєму шлунку творився якийсь армагеддон. Тому про повернення до своєї кімнати і мови йти не могло. Я весь день пролежала і ліжку і час від часу до мене заходив Джон (це той ворон, який мене забирав з клубу і який часто допомагає Руті робити перев'язки). Він контролювали мій стан і чи випила я таблетки.

Я уже всоте перевернулась на ліжко аби стало легше, але під деяким кутом нудоту було не стримати і я одразу поверталась на іншу сторону.

Я попросила Джона принести мені книгу і дзеркальце. Я хотіла попрактикуватись або зробити вигляд, що займаюсь. Бо сама вже давно втратила надію на те, що зможу хоча б якось проявити дар. А події останніх тижнів відсунули практику на задній плін. За годину Джон мені приніс пакунок, в якому було те, що я просила.

Рута не приходила.

- Плануєш нас всіх повбивати? – поцікавився хлопець, коли передавав мені пакунок.

- Аякже, - я посміхнулась, але не зрозуміла його натяку.

Мій погляд опустився на його руку. Коли він простягнув її, рукав куртки підскочив і оголив зап'ястя з татуювання як у всіх воронів. За довгий час перебування в Гнізді, я навчилась розрізняти «новеньких» від «стареньких», де другі це ті в кого татуювання було набите до об'єднання піратів і воронів. Наприклад, у Тіті, Міча чи Рути. В Коула була нового зразка, а от в Девіда ніколи не бачила татуювань.

В Джона була нового зразка.

- Ти давно у банді? – поцікавилась я і, вказавши на зап'ястя, почала роздивлятись тату.

Хлопець забрав руку і приховав його, він здивувався моєму питанню, а потім зніяковів від своєї реакції.

- Не хочеш говорити – я не примушую. – додала я.

Я сіла на ліжко. Ковдра досі обмотувала мій пояс, я не переодягалась, тому досі була в одній чорній футболці. В ній було зручно лежати і в мене не було потреби кудись виходити.

- Я з воронами вже два роки. Прибув з восьмого виміру. То була моя остання практика, - він відійшов від мене і направився до вікна. – От-от я мав захистити «диплом», з усього курсу я був найкращим, тому мене і направили в перший вимір. Таке рідко трапляється, бо в цей вимір нікого не пускають. Але академії потрібно було терміново відправити листа до GIRO, тут мене мали зустріти норади, а зустріли пірати. А далі як і у всіх.