Біла ворона

Розділ 7

Нарешті! Нарешті це сталось! Такої великої перерви на Wattpad у мене не було ще ніколи! Але я вже тут і нарешті викладаю довгоочікуване продовження)))

____________________

Сьогодні я розпитаюсь Коула чому всі так нервують через зібрання, хоча і не впевнена, що він розповість, але якщо правильно натиснути на нього з правильної сторони можна дізнатись багато цікавого.

Але всі мої плани пішли коту під хвіст, коли я зайшла у зал, тут було кілька піратів, але Коула не було. Мабуть, ще не прийшов, тому я стала під стінкою з надією, що ворони мене не помітять – я не налаштована на знайомства. Але за п'ятнадцять хвилин мене все ж помітили і почали дивитись косо. Одна дівчина не витримала і підійшла до мене.

-Ти хто? Я тебе раніше не бачила.

-Я Кара, - тихо і не впевнено відповіла.

-Ти новенька? – я кивнула. – А чому ти не займаєшся?

-Я займаюсь з Коулом, а він здається забув про мене.

-Не забув – його немає. – посміхнулась дівчина, але це не виглядала щиро, наче її заставили.

-Як це немає? – я підійшла до неї. – Де він?

-Не має його. – відрізала дівчина. – І сьогодні не буде. Я не знаю чому тебе не попередили. Тому займайся сама або не заважай нам. – і вона пішла.

Мене не здивувала ця грубість, але вона не бреше. Я не знаю де Коул і не знаю де Рута. Займатись сама не хочу і не можу, тому для мене сьогодні вихідний вперше за весь час.

Я без вагань покинула зал і попрямувала до себе. А так як мені немає чим зайнятись, я відкрила книгу і знову спробувала, хоча б якось чи хоча б в чомусь проявити ген. Але все марно. Краще б мені по цьому дали наставника, а не з хімії.

Букви плутались та змішувалась в єдину пляму, я мимоволі подивилась в дзеркало. Але все було як завжди – ні моргання, ні посмішки у відображенні. Хоча я розуміла, що це не так проявляється, але хотіла отримати бодай один знак того, що я справді не втрачена – адже саме в цьому моя особливість. Було б сумно втратити цей ген чи дар.

Закривши очі, я спробувала пригадати, як це робила мама, але то було настільки давно, що лише згадую момент її зникнення.

Сусіди знову почали шуміти – я не знаю, що вони там творять, але схоже на якусь гулянку.