Біла ворона

Розділ 26

Рута допомогла мені вибратись з всього одягу, а потім ми все склали по полицям. Їй було дуже цікаво, що я тут влаштувала, а на мою відповіді «діставала худі і все повалилось» - не повірила. Малюнок Роуз я сховала в один з тих, які Рута ніколи не одягала.

Через півгодини після переходу мені стало погано: запаморочення, нудота і головний біль. Я лежала на ліжку, звісивши одну ногу на підлогу. Таке «заземлення» допомогло зупинити «зірочки» над головою. Це тривало хвилин п'ятнадцять, але я все одно відмовилась піти з Рутою на тренування.

- З тобою точно все в порядку? Ти вся бліда і холодна. – дівчина доторкнулась до моєї руки.

- Авжеж! Нічого смертельного! Думаю це побічна дія тієї «зарази», що виводиться з організму.

- Тебе точно потрібно обстежити! Я зараз прийду! – дівчина хотіла побігти по свій «ридикюль», в якому зберігається набагато більше медикаментів, ніж у звичайній аптечці.

- Зупинись! Я трішки полежу, посплю і мені стане легше. І вже після обіду піду тренуватись з тобою. А якщо не буде легше, тоді вже дамся у твої золоті руки.

- Обіцяєш? – сумнівалась вона.

- Слово честі! – я без вагань вигукнула, схрестивши під ковдрою два пальці.

- Може тобі принести щось поїсти? – я похитала головою.

Як тільки за Рутою зачинились двері, я піднялась і знову почала намотувати кола по кімнаті. В мене обмаль часу, поки Девіду хтось інший не розповів про норадів в школі.

Я швиденько відшукала в своїх речах книгу і, ставши навпроти дзеркала, перегортувала сторінки. Я була впевнена, що щось читала. Читала про переходи і читала про те як віднайти потрібне дзеркало. Гортавши сторінки поспіхом, я знайшла лише маленьку згадку і те вона, як завжди була по-філософськи завувальована. На кшталт: «Йди – туди, візьми – те, зроби – це, і не забудь про се».

Кинувши книгу, як непотріб, я підішла до дзеркала і з невеликим стрибком опинилась в тринадцятому вимірі. Він точно такий самий як і минулого разу. Тільки цього разу я вже точно знала яке дзеркало мені потрібне, яке місце. Я йшла вздовж галереї, але жодне не було те саме.

Пройшовши тричі повз одне й те саме дзеркало, я зупинилась. Заплющивши очі я привела думки в порядок. Сюди я потрапила тільки після того, як прийняла себе, прийняла свій дар, після того, як впорядкувала думки.