Біла ворона

Розділ 33

Я дуже довго була на самоті і темряві. Як тільки їх кроки стихли, світло вимкнули і забрали стільчик. Я залишилась у темряві і тиші, яку порушували каплі, які луною розносились по кімнаті.

Кайдани натирали руки і я не могла ними рухати. Сівши на холодну і підлогу, я сперлась на стіну. Спати не могла, хоча очі злипались. Спрага мучила так само як і голод, коли шлунок співав серенади.

Зате в мене з'явився час обдумати події останньої доби. І я навіть не знала, що думати. Я була зла, ображена і розчарована у всіх воронах. Я винила і Девіда, і Руту, і Тіті, і Коула і навіть Міча. Але з іншого боку хотіла, щоб мене врятували. Вони повинні мене врятувати, бо якщо не ворони - то я живою звідси не виберусь.

Те як я потрапила до норадів, ще більше мене розчарувало. Звідки вони могли знати, що я втечу? Як вони могли вгадати, що я виберусь?

Але ворони мене практично зрадили. Чому ж мені не відповісти їм тим же? Не знаю. Але я не могла так вчинити. В мене не було причин себе зупиняти, але так само я не могла мстити.

За дверима лунали чоловічі голоси і кроки. Потім увімкнулось жовте і різке світло, що ледь освічувало камеру. А потім ключ шкрябав замок.

Я підірвалась і підійшла настільки близько, як дозволяли кайдани. Переді мною з'явився Ральф та той чоловік-кат.

- Ти нас чекаєш? – засміявся Ральф. – Надумала?

- Надумала? Я придумала кілька способів, як тебе вбити після того як виберусь звідси!

- Вибирешся? – він не підійшов ні на крок. – Я так розумію ти не передумала.

- Я швидше вмру чим працюватиму з тобою. – виплюнула я з усією злістю і відразою.

- Працюватимеш? Це не угода, а пропозиція. Я пропоную найкращий розклад, якого рекомендую підтримати, бо..

- Бо що? Здаси мене GIRO?

Ральф кинув на мене дивний погляд, а потім повернувся до ката і подав тому знак. Чоловік з заплившим оком обійшов до мене і зняв кайдани. Не з рук, а з стіни. Потім у камеру зайшло ще кілька охоронців, які взяли мене під руки.

- Куди ви мене ведете?! – але мені ніхто не відповідав.

Я билась і брикалась, але тримали міцно. Ослаблене тіло проти двох міцних чоловіків – ніщо. Але головною причиною була – відсутність мотивації. Я не знала для чого це все. Не знала що саме мені загрожує і чого мені боятись.