Темрява в кімнаті була неприступна. Повільними рухами я намацала запальничку в кишені куртки. Запаливши, підвела до свічки яку принесла з собою. Кімнату освітив маленький вогник. Сховавши запальничку назад, я ступила до дзеркала, що стояло на столі, прихилене до стіни. Біля нього було ще декілька свічок, які я теж засвітила. Гаррі привіз нам ще кілька ламп, які належали ще його дідусеві і валялись в гаражі, але зараз вони знаходились внизу біля хворих.
Допомога, яку надав нам Гаррі, врятувала багатьох: від холоду, голоду, більшості воронів обробили рани і перев'язали, але були і ті, кому ставало гірше. Меліса так і не поправлялась, Ніколас досі тримався за бік і часто кривився, коли наступали болі. А бинти дуже швидко закінчились.
Продукти теж закінчувались, тому уже кілька разів Естер та Тіті виходили в місто, щоб добути щось. В кількох воронів при собі були картки з зарплатою, але в більшості все залишилось в Гнізді і загинуло там. Дівчата спочатку досліджували обстановку і слідкували за вулицями. Потім кілька разів приносили продукти. В цілому виглядало так, що норади про нас забули. Ми б так і повірили, але як мінімум я і Рута були живі.
Мої болі так і не пройшли, синці трохи почали сходити, але я досі виглядала як чудовисько і боялась підходити до дзеркала, хоча більшу частину доби сиділа на підвіконні, де мене ніхто не чіпав. Інколи підходили Міч, Рута чи Коул і питалась як. Я відповідала «нормально». Хоча це було не так. Найчастіше я сиділа тут, бо більша кімната, і якій я колись була замкнута, була зайнята воронами, хоч вони зазвичай тільки ночували і спали там, я не хотіла туди йти.
В кімнаті стало світліше і я змогла себе розглянути. Ніколи не любила цього, але треба було змінити пов'язку.
І дістала з вікна невеличкий поржавілий тазик і налила трохи холодної води з пляшки, яку теж там взяла. Зранку я теж тут робила перев'язку. Там же я взяла старий попраний бинт, який уже висохнув. (Важко так назвати, бо він досі був вогкий).
На хвильку я зупинилась, щоб подивитись на себе і до чого я докотилась.
Одинока сльоза скотилась по щоці, яку я швидко витерла тильною стороною долоні, а потім зняла каптур теплої кофти. Наосліп намацавши вузлик, я повільно розв'язала його, а потім такими ж рухами почала віддирати його, так як де-не-де краї злились. Рана досі не зажила. Я дуже добре лупила головою об стіну в полоні.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Біла ворона
RandomСпочатку не було нічого, а потім Великий Вибух і створення альтернативних реальностей, які ми називаємо вимірами. Усі вони з'єднуються кротовими норами або мостами Енштейна-Розена. Але летелі - люди, які можуть подорожувати вимірами, поділились і те...
