Біла ворона

Розділ 23

Я злякалась і повернулась на сто вісімдесят градусів і побачила Девіда на дивані.

- Девіде, ти мене налякав.

- Зачекай! Не треба! - говорив він далі.

Я досі стояла на місці, наче приросла ногами до землі. Мене застали на гарячому і він бачив, що я тільки що зробила. Я сама не розуміла, що це було, але тепер це вже не таємниця.

- Девіде? - ворон так і лежав на дивані.

Я ступила кілька кроків на зустріч. Девід спав на дивані і прикривався пледом, який скотився на підлогу. В напівтемряві я побачила, як його обличчя вкрилось потом, а голова моталась з сторони в сторону. Він виглядав стурбований і на секунду мені стало його шкода.

Від серця відлягло. Він не бачив того, що я зробила.

Але хлопець виглядав неспокійно і напружено. Я підійшла ближче і вже стояла над ним. Його скуйовджене волосся падало в очі. А вуста були відкриті, з-під яких виступав ряд білосніжних зубів. Його тіло зігнулось в неприродній позі, а голова закинута на бильце дивану. Я роздивлялась його з хвилину, а потім вдруге за останні тридцять хвилин отетеріла. З-під коміра чорної, як ніч, сорочки виглядала бліда полоса. Це був шрам. Такий самий шрам був у Роуз, після того як їй в п'ятому класі вирізали апендикс. Спочатку він був рожевий і навіть синій, але з часом затягнувся і став блідим, навіть світлішим за моє волосся. Шрам Девіда теж затягнувся. Йому вже багато років, але він досі приховує його.

Я нахилилась ближче, щоб опустити комір нижче і глянути наскільки цей шрам великий.

- Сойко! - прокричав він і у мене ледь не стався серцевий напад.

- Девіде! - крикнула йому на вухо і той підірвався з місця, зразу заламавши мені руки і звалившись на підлогу. - Зупинись! Що ти робиш?

Я лежала на животі, Девід, сівши зверху на мене, заламав руки і міцно тримав. Не здивуючь, якщо там буде некроз.

- Каро? - страх зник з голосу, але руки він не відпустив і тепер нависав наді мною. - Що сталось? - він відступився від мене.

- Це я тебе хочу запитати, - я перекинулась на спину і дивилась на нього. - Ти говорив уві сні.

- Справді? І що я говорив? - він досі був напружений, але старався виглядати розслабленим і спокійним. Хлопець протягнув мені руку і я схопилась за неї, щоб піднятись.