Біла ворона

Розділ 2

Щось холодне приклали до моєї голови. Я б навіть сказала щось крижане. Очі розплющити було не так просто, а от відчути, що я лежу на великому м'якому ліжку не так то і важко. Перше, що я побачила це рожеві стіни навпроти ліжка, а потім величезна шафа зліва і столик для письма справа, який був захаращений паперами і олівцями. Аж потім я побачила дівчину, що сиділа поряд мого ліжка.

-Роуз?! - закричала я і одразу підірвалось, але не злізла з ліжка, а ще більше замоталась в ковдру.

Виявилось я була без одягу. Я глянула в дзеркало, що було на дверях шафи і навіть перелякалась чи це я чи Лохнеське чудовисько: туш поплила, наче в панди, губи покусані та сухі, обличчя запухло, а про волосся я мовчу.

-Якого біса я тут роблю? - але замість відповіді вона просто подала мені склянку - як вчасно, мене якраз почало сушити після вчорашнього.

Я не відразу впізнала кімнату Роуз, останній раз я тут була рік тому і дівчина вже б встигла разів два зробити ремонт. Але все ж видно, що тут присутня рука Роуз. Особливо в картинах, що на стінах.

-Що вчора сталось? - запитала вона, коли я спустошила склянку.

- Я не знаю. Думала ти мені розповіси. Сусіди викликали поліцію і я втекла через твоє подвір'я. Потім на мене хтось напав і я знепритомніла. - розповіла я все, що знала.

- А чому ти не викликала таксі? - допитувалась Роуз мене.

-В мене телефон сів. - відрізала я.

-Могла в мене залишитись. - я звела брови доверху, вона це помітила, тому зразу ж додала: - я також була на вечірці, коли йшла додому побачила, що за тобою хтось йде і одразу здогадалась, що не друг. На вечірку як завжди взяла шокер, хоча не хотіла брати, адже тут два метри. Думала він просто ослабне, а він вирубився, а тебе я затягнула в будинок.

- Хто б це міг бути...

-Як тільки я тебе занесла в будинок і зачинила все, що тільки можна було - його не стало. - сумно відповіла вона.

-Хто то був? Я його не бачила. - запитала я, бо тільки зараз зрозуміла, що, можливо, він знає нас і нас нічого тоді не врятує - так звучить закон Даркхіла.

- Я не знаю його. - її перелякане обличчя дивилось на мене. - Але він був на вечірці..

-Отже, знає про нас або скоро дізнається. - закінчила за неї я.