Біла ворона

Розділ 1

Старий будильник продзвонив, як завжди невчасно. Я спала лише кілька годин, так як всю ніч слухала крики Роудів зверху. Вони лаялись і навіть дійшло до биття посуду, а в цій старій конурі стіни тонші за картон. Прийдеться сьогодні замальовувати синці, бо Джо знову скаже, що я вилізла з могили.

Джо - мій роботодавець, завдяки йому я маю роботу. Не всі повнолітні в нашому місті мають її, не те що я - сімнадцятирічна. Він мене тримає лише тому, що я не вимагаю великої зарплатні. Мені найголовніше, щоб я могла оплатити житло в цій дірі.

Піднявшись з ліжка, я почовгала у душ. Гарячої води не було від весни, хоча вже пройшло півроку, а трубопровід досі «ремонтують». Насправді води не має, бо в моєму домі ніхто не оплачує комунальні. Навіть я не завжди встигаю заплатити вчасно, тому зараз приходиться терпіти крижану воду. Одного разу було, що я навіть захворіла.

Замазавши синці під блакитними очима, я підфарбувала вії, щоб не виглядати такою блідою. Зазвичай, я використовую більше косметики, щоб прикрити синці під очима, виділити свої світлі брови та вилиці, які, на щастя, в мене є. Я одягнула чорні джинси та заклала волосся в пучок. Моє волосся це просто катастрофа - кучеряве, по лопатки і кольору карамелі. Але я його обожнювала - це єдине, що було в мене від мами. Зазичай, я його не закладаю, але моя робота вимагає. Я була низького зросту, я навіть сказала б низенького. І до того ж мала низький, грубий голос.

На хвильку поглянула на себе в маленьке дзеркальце, що єдине в квартирі. Мені здалось, що моє відображення посміюється з мене, але я проігнорувала це.

Зачинивши квартиру, я побігла по старих сходах донизу. В дверях під'їзду я ледь не збила Сивілу, яка зразу почала щось бубніти під носа. Сивіла - легенда нашого дому, власниця сорока котів, яка має повну антисанітарію в себе в домі. Тому всі таргани тікають до мого дому, що мені вже набридло їх травити.

Кафе «ДЖОЕС» було недалеко від мого дому, але в благополучнішому районі міста. Біля нього був невеличкий парк, тому у вихідні дні тут було достатньо відвідувачів. В кафе о восьмій ранку вже були гості - і це погано, так як я тільки дійшла до роботи і мені вже можуть всипати на горіхи. На ходу одягнувши фартух, взяла записник і меню, і попрямувала до столику.

-Ти сьогодні пізно. - сказав Джо, без нотки гніву чи докору.

Я проігнорувала його, адже всі слова потрібно було «берегти» для розмови з клієнтами.