Вчителю, вам не втекти

Нова школа. Невже все інакше?

Дивно, але в цю ніч молодому омезі нічого не снилося, але зранку він відчував себе якось розгублено. Всю неділю Техьон провалявся в ліжку і тільки пізно ввечері почав готуватися до першого робочого дня в школі. Чомусь учитель тягнув до останнього, не наважаючись сісти за підготовку, але ввечері таки змусив себе. Він розумів, що швидше за все його попросять провести один урок із присутністю адміністрації, щоб подивитися наскільки він компетентний і чи зможе відразу розповісти учням непідготовлену тему. За ідеєю, вчителю хоча б переглянути за програмою теми, які проходять у цей період, але всі думки зайняті іншим. Щоб не згадувати минулого вечора, Те читав мангу, потім дивився серіал, намагаючись забити думки іншим, але в голову лізло не те, і варто було йому хоч на мить замислитися, випливав розлючений вигляд його колишнього учня. Як той знайшов його? Для чого приїхав? Навіщо переслідує? Не може ж Чон так само перевестися до рідної школи Техьона? Це ж і справді буде занадто жорстоко. Непотрібні переживання навалювалися на молодого педагога. Якщо Чон Чонгук і справді спробує і тут йому дошкуляти, омега просто звільниться і переїде кудись у село або стане ченцем (це вже на крайній випадок).

Крім колишнього учня, у пам'яті омеги випливав його новий знайомий — Вонхо. Кіму сподобалося спілкуватися з цим приємним та товариським хлопцем. Вонхо здавався надійним, уважним, цікавим та дбайливим. Шкода, що вони так і не обмінялися номерами, омега був би не проти продовжити спілкування і вірив, що вони зможуть ще хоч раз випадково зустрітися в їхньому маленькому містечку. Ближче до півночі Кім зміг взяти себе в руки і, відклавши роздуми про обох альф, почав готуватися до уроків. Спочатку Те знайшов свої календарки та перевірив які теми більш підходять до цього періоду. Тоді знайшов сайт школи та перевірив, за якими підручниками вони навчають зараз. Зрозумівши, що в цій школі використовують ті ж підручники, що і в його минулій, омега розслаблено видихнув, адже тепер набагато легше. Він працював за цими авторами та добре знає, як викладається в підручниках матеріал, до того ж не треба буде шукати нові календарні планування. Кім за кілька годин переглянув гадані теми по всіх класах і все ж таки змусив себе лягти спати. Не хотілося першого ж дня спізнюватися.

І цієї ночі Техьон, попри всі його небажання, побачив уві сні Чона. Йому наснивсь той самий момент у провулку. У сні все було наче сповільнене. Те бачив, як боляче було колишньому учню, коли Вонхо заломив його руку, як в нестепному болі скривилось обличчя альфи, як він наче затремтів. Не зважаючи на це все, Чон Чонгук продовжував стояти настільки близько до омеги, що він відчував парфуми альфи, через одяг відчував його тепло...в якийсь момент рука Техьона сама потягнулась до напруженої спини молодшого. А коли він ледь відчутно доторкнувся до широкої гарячої спини Чона, той наче завмер, не вірячи дивлячись в обличчя старшого. В ту мить, коли їх погляди перетнулись, здалося, що весь світ зник, залишивши їх наодинці...