Вчителю, вам не втекти

Субота

Залишок дня для вчителя пройшов відносно спокійно, зберігаючи піднесений настрій. Омега, за звичкою провівши вечір із рідними, пішов спати, бо хотів рано прокинутися. Може, це передчуття, може, нетерпіння, але Кіму так хотілося, щоб новий день якнайшвидше почався. Засинаючи, він думав про нові питання для альфи. Існує стільки всього, що хотілося б спитати. Гадаючи над тим, які питання поставити та намагаючись передбачити відповіді, омега так і заснув. З перших секунд сну Кім не зовсім розумів - це сон чи просто спогади, адже вони знову з Чоном сиділи в кімнаті омеги та писали на листках свої запитання. Тільки тепер альфа притулився спиною до спинки ліжка, а сам Техьон зручно вмостився на його грудях. І ось у такому напівсидячому положенні йому потрібно було ставити свої запитання.

- Улюблений колір? — озвучив він перший, мліючи від лагідних погладжень по спині.

- Думаю, чорний, а твій?

- Фіолетовий, - запам'ятовуючи відповідь молодшого, відповів омега.

- Улюблена страва?

- Мені багато чого подобається, - задумливо промовив альфа. — Мені важко визначитися з чимось одним, але гадаю, це вулична їжа.

- Чому?

- Скільки себе пам'ятаю, я наїдався досхочу лише у вуличних кіосках. Я не пам'ятаю, чи тато готував, але батько завжди їв або на зустрічах, або в ресторанах. До того ж, я рідко бував удома, тому їв смачну їжу тільки на вулиці, коли мене виганяли з чергової крутої школи. Хоч би де я був, скрізь готували відстойно, до речі. Тому вулична їжа — моє кохання, — розповів Чон, а Техьону стало так його шкода. Він замислився над тим, а чи міг Гук вирости іншим за такого «виховання» та відсутності уваги з боку батьків?

- А я найбільше люблю...

- Маффіни, я пам'ятаю, — усміхнувся Чонгук.

- І останнє запитання: твій улюблений омега? — з привабливою посмішкою запитав старший, отримавши у відповідь сміх альфи.

Чонгук одразу нахилився і накрив губи омеги своїми. Техьон був по-справжньому щасливий відчувати себе коханим та бажаним...

Новий день розпочався для Те ще до дзвінка будильника. Зокрема, завдяки цьому сну, який юув ніби спогадом, а ніби й ні, та й різко переріс у Бог зна що. Ці питання вони не ставили одне одному, але чому Те був впевнений, що ці відповіді справжні. Здогадка була, але омега вирішив залишити вирішення цього питання до кращого часу.