Вчителю, вам не втекти

Складнощі

       Понеділок. Ранок. Задумливий Кім Техьон. Із суботи він більше не бачив Чон Чонгука. Того незручного ранку, коли з екрану ноутбука весело звучали голоси учасників шоу «Той, що біжить», а хлопці зовсім нічого не чули, ніби зачаровані дивилися один на одного, до кімнати омеги увійшов батько, застигаючи на місці. Слідом за альфою увійшов його чоловік. На деякий час усі ніби завмерли, потім молоді люди так різко відсахнулися один від одного, Чонгук ледь не звалився з ліжка, Техьон перекинув чашки з кавою, батько набрав більше повітря в легені, мабуть, маючи намір учинити такий шкандаль, але тато-омега вчасно взяв його під руку і повів розгніваного чоловіка геть із кімнати сина. Чон з Кімом і хвилини більше не провели в кімнаті омеги, відразу вилітаючи слідом за батьками в коридор, далі через весь будинок до передпокою. Те так швидко виставив Чонгука, що той і слова вимовити не встиг. Не варто й говорити, що після цього, вчителя чекала серйозна розмова з главою сімейства, проте син, що намагався все зрозуміти і прийти до тями, дав відсіч:

- Тобто, як залишати свою єдину дитину під час тічки із незнайомим вам альфою — це нормально, а як застукати їх одягненими у власному будинку за переглядом тв-шоу в суботу вранці — так скандал. Батьки, мені здається, ви самі собі суперечите. І перш, ніж почати мене вичитувати і розуму навчати, розберіться в собі.

Сказавши все це, Техьон із самим спокійним і байдужим виглядом почав готувати нормальний сніданок для всієї родини. Його дуже шокувала і злила поведінка рідних. Він намагався припинити про це думати, відволікаючи себе готуванням, але щось йшло не так. Думки про слова та дії батьків чомусь постійно перескакували на думки про Чона. Альфа ...

Техьон не знав, як описати свої почуття. Ось вони просто сидять і дивляться шоу, а ось Гук так пильно дивиться на нього і акуратно, ніби боячись злякати, простягає руку до обличчя омеги. Щоки Те знову почали горіти. Він ніби знову відчував на своїй шкірі таку ж гарячу руку альфи. Вчитель ніяк не міг викинути з голови цей момент. Він ніби зачарований дивився на молодшого, з якоюсь чарівною необхідністю приймати ласку.

Батьки ще довгий час приходили до тями після цього висловлювання, але більше цю тему не порушували.

Омега, навіть через усі вихідні, не міг забути ці очі навпроти, цю злегка тремтячу руку, це глибоке дихання. Чому його так накрило? Той момент був таким неповторним. Наче це було те, чого вони обоє так прагнули, хвилюючись чи навіть боячись.