Вчителю, вам не втекти

Коли ти зі мною, забудь про все

Тічка. Це неочікувано. Чонгук пам'ятав, як це було минулого разу. Тоді він мав повну свободу дій, але стримався. Зараз у нього немає як такого вибору, проте стримуватися практично неможливо.

- Давай ми відвеземо тебе додому, а потім...

- Ні, відвеземо спочатку Мінхо, - перебив Чона омега.

- Але ж як...

- Йому ще рано про це знати і бачити. Він ще дитина, - Техьона скрутило від чергового нападу болю.

- Я телефоную дядьку, — твердо сказав альфа і, підтримуючи омегу за лікоть однією рукою, другою дістав телефон із кишені і вже шукав потрібний номер у контактах.

Ільхун не змусив себе довго чекати і через кілька гудків відповів на дзвінок.

- Ми в парку атракціонів, забери Мінхо, - швидко повідомив Чон, не давши старшому і слова вставити.

- Чом...?

- У Техьона почалася тічка, — Гук знову не дав і слова мовити, відповідаючи на відоме запитання.

- Добре. Сондже забере Мінхо, а я за вами приїду, — погодився дядько і одразу ж відключився.

- Ходімо до виходу, — запропонував Чон.

Чонгук не панікував, але розумів, що діяти треба негайно, адже запах омеги може дуже швидко поширитися навколо. А психів на вулицях вистачає. Він, звичайно, зможе захистити свою омегу, але вжити заходів не завадить.

- Ти маєш нейтралізатори запаху? — спитав альфа, озираючись на всі боки.

- У робочій сумці, — сказав старший. - Я забув перекласти.

- Техьон-хьоне, чому тобі так боляче? — спитав переляканий Мінхо, який до цього мовчки йшов поруч і міцно стискав руку омеги.

- Я просто щось не те з'їв, не хвилюйся, Мінхо-я, - спробувавши натягнути на обличчя посмішку і трохи випростатися, щоб не лякати дитину, відповів Техьон.

- Правда? Це в тебе так сильно болить животик? — засинав запитаннями хлопчик, співчутливо дивлячись на старшого.

- Так, скоро все минеться, але треба трохи полежати, — максимально повільно і спокійно, як тільки міг, сказав Кім.

- Тато каже, що, якщо болить животик, треба сходити в туалет і все минеться, — з дитячою наївністю повідомив Мінхо.