Вчителю, вам не втекти

І це на все життя...

Перше, що відчув Техьон - це пекучий біль. Потім прийшло відчеття, ніби горить кров по венах, вогонь поширюється по всьому тілу: від укусу на шиї до кінчиків пальців на руках і ногах, а врешті-решт і в серці. Усередині все пекло так, ніби за кровоносною системою запустили кислоту, що випалює формені елементи крові. Наче отрута поширювалася, вбивши все живе всередині. Омезі хотілося кричати та плакати від того нестерпного болю. Здавалося, що він горить заживо. В якийся момент він ніби скрізь той біль, відкривши очі, побачив світ очима Чона. На самого себе було страшно дивитися – зблідлий, тремтячий, ледве стримуючий істерику маленький омега. Та крім цього спочатку промайнуло відчуття власного господства, а потім, на якусь мить, страх, подив, турбота.

Моргнувши, Кім втратив ці всі відчуття і знову бачив перед собою ненависного жорстокого, байдужого до чужих почуттів Чон Чонгука. Мабуть, в пеклі втратили свого найкращого палача. Адеж люди не можуть бути такими...

Невже ж у всіх такі відчуття від отримання мітки? Невже кожен переживає момент укусу так болісно? Це тривало всього кілька секунд, принісши з собою хворобливі відчуття, а потім спустошення. Кім звалився на підлогу, прикривши рукою місце укусу. Омега дивився просто перед собою, але нічого не бачив. Навіщо природа тільки створила цю фатальну особливість для створення пар?

Вчитель не міг повірити, що Чон зробив це. Яким би жорстоким і підлим не був альфа, як він міг так бездумно помітити його? Як він міг легко залишити свій укус на шкірі вчителя? Невже Чона зовсім нічого в житті не цікавить, окрім власної жорстокості? Щоб Техьон не сказав чи зробив, він не заслужив такого. Омега підняв повні нерозуміння і болю очі на свого кривдника, який присів навпроти і продовжував жорстоко посміхатися, розглядаючи слід своїх дій. Ще трохи й сльози поллються з очей Кіма. Сльози образи та гіркоти.

"Цього не мало статися" - подумки сказав Техьон.

- Я завжди боявся тебе і недолюблював, але ніколи не ненавидів, — низьким, рівним голосом сказав омега. — Тепер я тебе ненавиджу, Чон Чонгук. Ненавиджу так, як жодного разу у своєму житті. Ти досяг своєї мети, — Техьон підвівся на ноги і, дивлячись зверху вниз на альфу, прошепотів. - Ти знищив мене.

Не промовивши більше ні слова, Кім вийшов із класу. Першим бажанням було піти додому, але, спускаючись сходами, він передумав. Якщо батьки побачать його в такому стані, буде щось страшне: тато може і знепритомніти, а батько одразу вирушить шукати винуватця і мститись.