Вчителю, вам не втекти

Розуміти один одного дуже важливо

- Ви хто? — грубувато, сонно та без особливого інтересу.

- Це ж я, твій тато. Чонгук-і, я повернувся, — одразу ж схлипнув омега. - Познайомся, це твій братик, Мінхо-я.

Це знайомство викликало деякі емоції всередині підлітка. І ні, це зовсім не захоплення чи трепет, радість зустрічі чи ще щось таке. Він відчув легкий гнів, що змінюється байдужістю.

- Дядьку, чому в нашому будинку другий день перебувають сторонні люди? — ігноруючи тип батька, запитав Гук у Ільхуна.

- Чонгук-і, як це сторонні? Це ж я, твій тато, — знову спробував привернути увагу омега.

- Чоловіче, хто ви? Мій тато зник безвісти, коли я ще й людей толком запам'ятовувати не міг, — з гидливістю на обличчі відповів молодший альфа, викликаючи мовчазний шок у присутніх, задоволений усміх Чон Хосока. — Що скажеш, дядьку? Я пішов збиратися до школи, а ти виженеш їх нарешті. Спати не дають.

З важким зітханням нахилившись і відліпивши від своєї ноги «братника», Чонгук на витягнутих руках підніс його до татуся, що з'явився, і з презирством сказав:

- Цуценя своє загубив, — розвернувся і пішов.

Він чув за спиною, як хтось шумно втягував повітря, готуючись почати шкандаль, швидше за все, як дрібний починав рюмсати, мабуть збираючись розплакатися на весь будинок, а ще задоволений хмик від батька. Цей звук він ні з чим не сплутає. Досить часто йому доводилось це чути.

Розуміючи, що тепер ні про який сон і мови не могло йти, та й спокійно посидіти у своїй кімнаті до виходу теж не дадуть, альфа почав збиратися до школи. Він швидко метнувся у ванну, потім одягся і скидав усе необхідне в рюкзак. Не попрощавшись ні з ким, Гук покинув будинок.

Йти до школи було зарано, блудити поблизу — теж не варіант, тому хлопець вирішив поїхати в центр і там поснідати в якійсь кафешці чи кіоску, відпустити ситуацію.

От треба ж, коли вони вже не потрібні йому, то всі з'явилися «виявляти турботу і виховувати». Похитавши головою, Гук лише дивився через вікно автобуса на пропливаючі будинки, дерева, людей. Раптова зустріч дуже розлютила підлітка. Адже ніхто не цікавився ним стільки років, а, як тільки його життя почало налагоджуватися, і він сам почав змінюватися, знайшов того, заради кого готовий стати кращим, ці люди знову з'явилися в його житті, плануючи щось вимагати і отримати. Що вони зробили йому? Хто вони нахрен такі? Навіть Ільхун позитивніше на нього вплинув за ці кілька місяців, ніж батьки за стільки років.