Вчителю, вам не втекти

Просто бути поряд іноді так необхідно

          Повертатися додому уже ближче до вечора...то явно не найкраща ідея, але й на довше лишатися він вже не міг. Техьон уявляв, який скандал його може чекати вдома.

-Як провели час? – замість крику чи допитів, посміхаючись, запитав тато омеги.

-Нормально, - відстороненно відповів Те.

-Я так відчуваю, скоро на нас чекає радісна подія? – з тією ж безтурботною посмішкою запитав омега старший.

-Це яка? – чомусь вчитель починав закипати. Його дуже злила поведінка тата.

-Але ви так багато часу проводите разом, а якщо сусіди випадково побачать, чи почнуть ставити запитання? Просто мабуть час починати розмови про весілля, - крапка. Терпець урвався.

-Припини, - на допомогу Те прийшов батько.

-А що тут такого? Вони ж навіть тічку провели разом, а Техьоні носить мітку, запах Чонгука на ньому. То ж час підіймати питання весілля! Я хочу познайомитись з його батьками!

-Про це рано говорити, - сухо, попереджувальним тоном закрив цю тему Кім-молодший.

Розуміючи, що тато може довести його до крику, адже стримуватись від грандіозного скандалу лише від знання того, що вони приховували стільки років, уже було на межі сил, Те розвернувся та пішов до своєї кімнати. Досить з нього на сьогодні.

Він відчув щось дивне: спочатку його накрила паніка, ніби паралізуючи все тіло, а потім прийшла якась сумна байдужість. Як батьки помилялися, зовсім не цікавлячись своїм дорослим сином. Адже вони навіть не питають ні про що, приймаючи появу в житті Те Чон Чонгука як належне. Чому батьки такі байдужі до психологічного здоров'я сина, але так дбають про те, що подумають про нього сусіди? Хіба це хоч щось означає у житті? Це ж дрібниця. Ніщо. Просто пилюка в очі і привід обговорити когось. Зрозумівши, що може щось сказати рідним, Те втік.

Він не хотів поки що нічого обговорювати, бо не знав, як поводитися з рідними. По суті, винний у всьому лише дядько, але питання так і кружляли в голові хлопця. Чому батьки залишили його так довго? Чим вони так були зайняті? Невже їхня робота коштувала того? Адже він був зовсім маленьким! Як батьки могли так надовго залишати його одного? Зі знанням усього, що сталося тоді, хотілося звинуватити когось. Не важливо кого, а просто вилити весь гнів. І тут є лише батьки. Тому Кім, щоб не наговорити зайвого, піднявся до себе, прийняв душ і, натягнувши улюблену піжаму, ліг спати.