Вчителю, вам не втекти

Тічка та її наслідки

Техьон втік. Як тільки Чонгук розслабився і надав омезі повну свободу дій, швидше за все, розраховуючи на якесь продовження чи покірність від старшого, Те втік додому. Він кулею пролетів повз батьків, пробурмотівши, що втомився і йде спати, омега закрився у своїй кімнаті і зараз подумки знищував себе. Він сів на підлозі біля ліжка та взявся руками за голову. Розпач накривав із головою. Його внутрішня омега засоромлено сиділа в куточку підсвідомості, підібгавши хвіст. У якийсь момент її бажання догодити і принести задоволення альфі так затьмарили розум вчителя, що той необачно дозволив Чону все, що той тільки хотів. Невже це мітка так діяла? У генах омег встановлена якась програма, яка запускається, варто альфі поставити мітку?

"Відповісти на поцілунок...", - Кім не розумів, як він міг таке зробити. І зараз Техьон був готовий сам себе побити до напівсмерті. Щойно вийшло так, що він...

Чомусь в пам'яті з'явилось те, що відбулося в класі раніше. Тоді ще Чон не ставив мітки, але Те не міг пручатися, він наче задерев'янів, наче став лялькою. Чому саме в той момент промайнули якісь тьмяні спогади. Він точно знав ту людину, того молодого альфу, але не міг пригадати звідки. І чому ті спогади так вплинули на омегу?

Думки крутились одна за одною, повертаючи знервованого вчителя до ситуації в провулку. Він перекручував в голові свої дії, дії Чонгука, слова, погляди, навіть поцілунки... Ображена омега простогнала мимоволі, як тільки в пам'яті спливли нещодавні події. Нахмурившись ще більше, Техьон хотів би пожурити свою необачливу, наївну внутрішню омегу, але що з того – тепер вона належить альфі Чона і має виконувати будь-які його наказ...

- Наказ! — несподівано осяяла омегу здогадка.

Він різко підняв голову, намагаючись пригадати все. Коли Чон тільки притис його до стінки, Техьон виривався, навіть готовий був битися, а потім... Після перших поцілунків щось сталося, і Те перестав чинити опір. Чому?

- Це напевно був наказ альфи! — уже ствердно вигукнув Кім.

Вхопившись за цю думку, вчитель почав заспокоюватись. Він знову прокрутив у голові нещодавні події і кілька разів кивнув сам собі.

- Він наказав мені, тому я не зміг дати йому відсіч! — озвучив вкотре Техьон.

Піввечора повторюючи це собі, омега вже настільки переконався в цьому, що можна було хоч до суду йти і себе захищати. Надихнувшись цією здогадкою, Кім спокійнісінько вклався спати. Йому спочатку нічого не снилося, а потім у спокійному, безобразному сні з'явився той, хто практично рік не дає йому життя — Чон Чонгук. Альфа доглядав за омегою і був ввічливо милим, тому Те відразу зрозумів, що це все сон.