Вчителю, вам не втекти

Техьон спробує

- Ходімо додому, — запропонував Чонгук.

- Ні, - твердо відповів Те. — Я не зможу заснути, поки не дізнаюся про все. Давайте продовжимо!

Сяк-так заспокоївши омегу, Чон думав, що забере його звідси і вони все ж таки вирушать додому, або якось його відволіче, але омега наполягав на тому, щоб продовжити.

- Ти не втомився? Як почуваєшся? - спитав Лі Ен, з невеликою тривогою оглядаючи свого пацієнта.

- Я в порядку, — кивнув головою Кім. — Але не буду, якщо ми закінчимо.

- Добре. Чон Чонгук, сходи за напоями. Впевнений, коли ми закінчимо, твоєму омезі треба буде попити, щоб заспокоїтись.

- Я не хочу, щоб ви продовжували це! – вперто заперечив альфа.

- Це не тобі вирішувати. А якщо наглітимеш, я тебе вижену! Тому намотав соплі на кулак і пішов за напоями!

- Але ...

- Твій омега набагато сильніший, ніж ти думаєш! Повір у нього! - Ен говорив суворо зі школярем і це допомогло.

Чон ніби по-іншому подивився на Техьона. Кивнувши чомусь своєму, альфа мовчки вийшов із приміщення.

- Почнемо? - запитав психолог.

Кивнувши, Те сконцентрувався на ручці. Він хоче з'ясувати все, щоб більше не хвилюватись і не губитися в здогадках. Нехай ця людина, яка звалася його дядьком, і створила з ним щось страшне, Техьон повинен це дізнатися. Він хотів згадати від чого його так оберігає пам'ять та батьки. Не просто так вони розірвали всі зв'язки з тими людьми.

- Сконцентруйся на останньому спогаді, — підказав Лі, допомагаючи знайти потрібне.

Кім сконцентрувався на тих поцілунках. Як йому було важко, як боляче за самого себе, як хотілося допомогти собі самому втекти звідти. Та не можна було тікати. Треба згадувати далі. За тим, що пригадав Те, був й інший спогад: він, маленький омежка, лежав на ліжку щільно притиснутий тілом Ину. Альфа впевнено і з насолодою цілував дитину. Це було так огидно-неправильно, що омезі навіть не хотілося розповідати.

- О Боже, — прошепотів учитель, вражений спогадом.

- Що там? — боячись злякати, спитав пошепки Ен.

- Він... він...

- Розкажи мені, Техьоне, — наказав Лі, переживаючи за стан пацієнта.