Руйнація теорії безгрішності батьків

ТОМ 1. ГЛАВА 1.2

Посмішка на обличчі знахаря застигла, й у паніці він пробелькотів щось незрозуміле:

— Еее, йой-йой...

Хоча сільський лікар був не дуже надійним, люди в селі вірили в його медичні навички. Тому, коли він видав ці звуки, більшість людей вирішила, що Цзян Лю вже не оклигається. Стара, трохи схожа на нього, худа та чорна від засмаги, змучено осіла на землю.

— Мій Лю-цзи, первісток мій! — на повний голос заридала Мяо Цайфен, матір оригіналу в цьому світі.

— Це ти у всьому винна! Ходяче нещастя! З того дня, як він взяв тебе за дружину, нічого доброго не відбувалося. За стільки років ти не подарувала моєму синові жодної дитини. Якщо він зараз помре, то стане неприкаяним*! Ти, чорна душа! Ти згубила нас, залишивши Цзян Лю без нащадків! Чому ти не померла замість нього?! — заволала Мяо Цайфен, схопилася на ноги, кинулася до жінки, яка заклякла у кутку, та вчепилася їй у волосся однією рукою, а другою заходилася щипати й бити її по чому попало.

// * П.п.: У Китаї досі широко поширений культ предків, однією з основ якого є вірування, що душі померлих продовжують гідне існування лише якщо їх згадують нащадки під час щорічних обрядів. Ті ж, хто таких нащадків не мають, стають спочатку неприкаяними духами, голодними привидами, а потім зникають назавжди.

А жінка, здавалося, зовсім не відчувала болю. Вона невідривно дивилася на ліжко, де лежав чоловік зі скривавленою головою, і в очах її була знесилена розгуба.

— Тітонько Мяо, припиніть колотнечу. Ще невідомо як складуться справи Лю-цзи. Якщо ви не стримаєтеся й скалічите невістку, хто ж потурбується про вашого сина?

— Цілком вірно, тітонько Мяо. Лю-цзи був поранений каменем, ніхто не хотів, щоб це сталося. Це не має ніякого відношення до Сюй Сюсю.

Оточуючі подбали про те, щоб якнайшвидше розвести бійку, проте Сюй Сюсю на цю мить вже мала жалюгідний вигляд. На її обличчі й руках набрякли червоним глибокі подряпини від нігтів, а волосся перетворилося на вороняче гніздо.

Односельці знали, як важко жилося Сюй Сюсю у родині Цзян. Старі Цзяни віддавали перевагу парі дракона й фенікса*, що народилися пізніше, а старшого сина, на жаль, лише примушували працювати як вола. Але Цзян Лю був сповнений синівського благочестя до повної дурості. Він не тільки сам слухняно працював до знемоги, але й дружину свою примушував працювати разом з ним, кожну копійчину віддаючи родичам.