Руйнація теорії безгрішності батьків

ТОМ 1. ГЛАВА 9.2

Протягом всього цього часу кожен раз, коли Мяо Цайфен чула, що старшому синові вдалося трохи заробити на плетінні з соломи, вона відчувала полегшення. Попри упереджене ставлення до нього, мати все ж була не настільки суворою, щоб лаяти сина лише за те, що в нього все складається добре.

На думку Мяо Цайфен буде просто чудово, якщо родині старшого сина поталанить заробити й виплатити борг якомога швидше. Вона навіть думала, що коли гнів з обох боків вщухне, вони зможуть помиритися, й тоді можна буде дозволити старшому всиновити одного з дітей молодшого сина.

Коли минулого року в країні відновилися вступні іспити до вишів, сільські жителі, які раніше не приділяли особливої уваги навчанню, раптом прозріли й один за одним почали відправляти своїх дітей до місцевих початкових шкіл. Проте хіба витрати на забезпечення учня до самого вступу до університету не будуть надто великі?

Мяо Цайфен вже думала про це. Навіть на посаді вчителя, молодший син не зможе заробити достатньо, щоб виростити двох її довгоочікуваних онуків, не кажучи вже про те, щоб побудувати будинок для кожного з них і зіграти весілля у майбутньому.

Викуп за наречену зростає з кожним роком. Мяо Цайфен чула, що в місті увійшло в моду вимагати як викуп так званий «набір достатку»*: годинник, велосипед, швейну машинку та радіоприймач. У результаті щоразу, коли вона думала про майбутнє одруження онуків, у неї починала боліти голова.

// * П.п.: Китайська ідіома 三转一响 (сань чжуань, ї сян) з’явилася в 70-х роках минулого століття, коли перераховані вище предмети були настільки рідкісними, що дійсно стали символами достатку. Дослівно перекладається як «три, що крутяться, й один, що балакає».

Якщо старший усиновить племінника, той подбає про його старість, та водночас це полегшить ношу для родини молодшого. От і всі щасливі, чи не так?

Звісно, Мяо Цайфен просто видавала бажане за дійсне. У глибині душі вона розуміла, що після того випадку старший син відчужився від них і, швидше за все, не захоче всиновлювати племінника.

Але це не могло завадити їй висловити свою думку про те, як син витрачає гроші. Через консервативний характер старше покоління не могло терпіти жодних боргів. Досі не було чутно ані слівця про те, що старший син сплатив лікарні борг. Однак на хустку дружині він гроші витратив. З погляду старої матері, Цзян Лю ніби сам напрошувався на добрячого прочухана.