Руйнація теорії безгрішності батьків

ТОМ 2. ГЛАВА 29.2

В цю мить черга перед ними дійшла до дівчинки, яка несла за плечима дворічного братика. Волонтерка поклала їй зайву ложку рису, але так, що на вигляд кількість їжі не відрізнялася від інших дітей.

Дівчинка у відповідь широко усміхнулася, вклонилася волонтерці й попрямувала до класу, готова розділити сьогоднішній обід з меншим братом.

— Пан Цзян дуже хороша людина. Тобі пощастило мати такого батька.

Слова волонтера змусили Цзян Чунде зануритися у мовчазну тишу. Він подивився на батька, що грався неподалік з худющими й темношкірими дітлахами, які були не надто чистими на вигляд й раз у раз утирали шмарклі рукавом, і зрозумів, що насправді ніколи не знав цього чоловіка.

Цзян Чунде пообідав разом з усіма тими ж стравами, що й діти. Після їди він зібрався помити посуд, але помітив, що діти, які вже закінчили їсти, просто вишкребли свої миски, але не стали їх мити.

— На цій горі немає джерела води, — пояснила шкільна вчителька. — До найближчої свердловини звідси понад три години пішки. Кожного ранку жителі села ходять по воду до того колодязя та приносять воду, необхідну для приготування їжі, та питну воду для вчителів і дітей. Після цього зайвої води немає.

Вчителька розповіла, наскільки дефіцитні водні ресурси в цій місцевості. Якщо тільки ви не готові витратити купу грошей, щоб пробити свердловину, то доведеться щодня по кілька годин ходити гірськими доріжками, щоб набрати води для своєї родини. Тож для горян вода була на вагу золота.

Ось чому, щоб помити миски, діти воліють відносити їх додому або роблять це лише раз на кілька днів. Вони вже звикли до такого.

— Скільки ж коштує викопати криницю? — не втримався від запитання Цзян Чунде.

— Приблизно двісті-триста тисяч, — відповіла вчителька, не дивлячись на нього.

Почувши цю цифру, хлопець зрозумів, що насправді означає той ферарі, який він так легковажно витребував у батька.

Цзян Чунде не став нічого говорити, оскільки чудово розумів, що мова йде про гроші батька, а не його. Він лише подивився на тата вологими очима, повними сподівань.

— Я зв’яжуся з бригадою з буріння свердловин, щоб дізнатися, чи є поблизу школи місце, придатне для свердловини, — зрештою сказав Цзян Лю. Насправді не тільки Цзян Чунде не міг спокійно дивитися на це. Він так само не міг. Тільки той, хто сам пожив на дні, зрозуміє всю глибину скорботи тамтешніх мешканців.