HUSBAND

6

Зустріч з Міланою не входила у мої плани. Вона все ще не пробачила мені той нещасний випадок з її братом. До того ж я прекрасно чув що сказала Вініфред, навіщо вона це зробила? Мілана тепер не відчепится від неї. Потрібно якомога швидше вирішити це питання і розійтися з Віні, нехай вже краще я з нею не пересплю, ніж в мене буде ще одна переслідувачка, мені вистачає Христини.
Задзвонив телефон.

- Слухаю.
- Усе зроблено.
- Чудово, можете викликати поліцію.

Проблема з тим кого вдарила Вініфред вирішена. Залишилася Мілана, але з нею неможна отак одразу, вона надто любить себе і в неї є гарні зв'язки, тож якщо щось піде не так, полетить моя голова, а мені це точно не потрібно. Спочатку поїду додому і висплюся, а потім вже буду щось вирішувати.

Прокинулася я від того, що в двері хтось стукав, досить сильно, це налякало мене.

- Відчиняй! - голос чоловічий, не знайомий мені, - Я знаю, що ти вдома, шльондра! Відчиняй! - я підійшла до дверей навшпиньках і трохи відсунувши штору поглянула на чоловіка, це точно ніхто не знайомий мені, - Ще трохи і я виб'є ці двері, тож відчиняй по хорошому!

Я вже встигла пожалкувати про те, що викинула візитку свого адвоката. Відкрив телефону книгу я побачила контакт "Дастін" і не думаючи набрала його, відповіді довго чекати не довелося.

- Вже скучила?
- Я дійсно не хотіла тебе відволікати від твоїх важливих справ, але допоможи мені будь ласка, якийсь чоловік погрожує мені вибити двері.
- Зараз буду.

Я сподіваюся він не надто далеко живе. Взявши ніж у руки я сіла в найдальший вугол цього будинку і просто чекала. Не знаю скільки минуло, але я почула як мої двері впали на підлогу, я вже почала піддаватися паніці, але даремно.

- Віддай це мені.. - це Дастін, він так швидко приїхав, я віддала йому ніж.
- Вибач, я дійсно не хотіла турбувати тебе, але я викинула візитку свого адвоката, тож єдиний на кого я могла сподіватися це ти.. Я не знаю того чоловіка, він просто називав мене шльондрою і погрожував..
- Тихо, тихо, усе нормально, він вже пішов, я змусив його піти.. - я опинилася в обіймах хлопця, він гладив мене по голові і продовжував говорити, що усе нормально.

Прийшовши до тями, я помітила, що він у піжамі з ведмедиками, навіть капці так самі.

- Ніколи б не подумала, що ти фанат ведмедиків.
- Комусь розповіси про це, і я вб'ю тебе.
- Ще раз пробач, я вже в нормі, можеш їхати додому.
- Це тобі доведеться поїхати зі мною, адже я вибив вхідні двері, я не залишу тебе саму тут.
- Але як я можу поїхати до тебе, ти сказав, що не хочеш бачити мене.
- Ти будеш в іншій кімнаті, фактично я не буду тебе бачити, тож..
- Гаразд.

Будинок Дастіна був досить маленький, хоча я не могла б подумати, що він тут живе, усе вкрито пилюкою, вочевидь ніхто тут не прибирає.

- Де я буду спати?
- Сині двері, заходь туди, я зараз принесу тобі на чому спати... якщо знайду. - йому також було ніяково пускати мене до себе додому, але що поробиш, я вже тут.

Кімнатка була маленька, але мала усе необхідне для життя.

- Тримай, єдино що є у цьому будинку.
- Дякую, вибач за незручності, я зранку поїду додому.
- Тільки спробуй піти не попрощавшись зі мною, я маю знати коли ти будеш їхати додому.
- Гаразд.
- Впораєшся сама? - я кивнула, - Тоді на добраніч, моя кімната навпроти твоєї.
- На добраніч.

Я швиденько впоралася з постільною білизною і вимкнув світло залізла під ковдру. Потрібно якось віддалитися від Дастіна, він точно не той з ким можна будувати плани на майбутнє, він просто бабій та поганий хлопець, саме такий, що подобається багатьом дівчатам. Я піддалася почуттям, це звичайно класно, але потім буде дуже боляче, тому краще покінчити з цим, навіть не почавши. З такими думками я змогла заснути.

Опинившись в своїй кімнаті я набрав номер телефону.

- Слухаю.
- Є ще одне завдання. Чоловік років сорока, фото скину, мені потрібна уся інформація про нього.
- Прийнято.

Він сказав, що він помилився будинком, можливо й так, але варто перевірити. До ранку я так і не зміг заснути, забагато думок в моїй голові.
Зваривши собі кави я хотів повернутися у кімнату, вже був ранок, скоро прокинеться Вініфред. Але мій мобільний задзвонив, довелося відставити каву.

- Привіт.
- Привіт братику, що ти?
- Я тобі не братик, а так нормально.
- Бачив ти ввечері приїхав з тою ненормальною?
- Не кажи так про неї.
- Ой, а то що? Вже закохався у неї?
- Відвали! Я просто хочу трахнути її, це вона закохується у мене!
- Ну так, ну так. Якби хотів, то вже давно переспав би з нею.
- Це ще попереду, а потім ми розійдемося! Ти для цього зателефонував?

Я не стала далі слухати, очевидно вони розмовляли про мне, я не чула того, що казали на тому кінці, але я прекрасно чула, що казав Дастін. Яка ж я ідіотка. Ось і чудовий привід закінчити наше спілкування. Зібравши свої речі я вийшла з кімнати, Дастіна вже не було на кухні, тож я спокійно вийшла з будинку і якомога швидше побігла до дому.

Годинник пробив одинадцяту, вона усе ще не прокинулася? Вийшовши з кімнати я постукав у двері навпроти, але відповіді не було, тож я увійшов, але Віні у кімнаті не було.

- Чорт! - вона все такі пішла не попрощавшись.

Швидко зібравшись я поїхав до неї додому, сподіваюся вона там.

Мені вдалося поставити вхідні двері, хоча це було доволі важко, знайду роботу і потрібно буде замінити на кращі двері. Коли я заходила до будинку, почула як під'їхала машина. Обернувшись побачила Дастіна, що йшов до мене.