HUSBAND

3

По дорозі додому я зайшла у магазин де все майже за цент та купила декілька чашок, тарілок та столових приборів, на виході я згадала, що вдома навіть каструлі немає, тож довелося купити і її.

Вдома мене чекав сюрприз, біля вхідних дверей стояла коробка та записка.

"Чула що ти вийшла, тож залишаю деякі речі тобі. Не шукай мене, якщо буде потрібно сама тебе знайду"

Мама. В такі моменти я сумніваюся, що обрала в той день вірне рішення. Піднявши коробку я занесла її в будинок.

Нарешті довбана пара закінчилася і я можу піти покурити. В коридорі мене чекала Христина, ця прилипала, як же вона задовбала.

- Котику, вибач будь ласка, я не хотіла дурити тебе...
- Ти тупа чи дійсно не врубаєшься? Я тобі не котик! Те, що ми один раз потрахалися не дає тобі ніякого права, тож закрий свій рот і йди геть!
- Чому ти допоміг цій сучці?!
- Вона моя дівчина, ясно?! - я був готовий вдарити її, тож щоб вона відвалила, довелося сказати таку хрінь.

Зупинившись біля машини я зрозумів, що в мене немає цигарок, тільки ті, що відібрав в Вініфред. Ось і привід до неї навідатися. Що ж поробиш, вона мене зацікавила, чи то я просто хочу трахнути її?

Я не стала розбирати коробку, що залишила мама, вона просто стоїть у коридорі. Тим часом я встигла приготувати собі їжу, сподіваюся вона хоча б їстівна. Тільки я хотіла скуштувати як у двері постукали.

- Кого це принесло? - я нікого не чекала, хоча можливо тітка Ліз. Відкрив двері я побачила нікого іншого як Дастіна, - Чорт забирай, що тобі від мене треба?!
- Краще слідкуй за словами, а то зовсім не зможеш говорити. - можливо я була трохи грубою, але якого хріна він переслідує мене?
- Вибач. Що привело тебе у мій маленький будиночок? - я майже скрізь зуби проговорила ці речення.
- Пачка цигарок. Приніс тобі назад, вони мені не потрібні.
- Тоді якого хріна... дякую! - вихопив пачку я хотіла закрити двері, - Це не все?
- Ні, є ще дещо. - Дастін трохи зніяковів, це мене зацікавило, тож я впустила його до себе.

- Якого хріна, Дастін?! Твоя дівчина? Що?! - не знаю що саме мене так вивело з себе.
- Чого так волати? Ну сказав я це і що?
- Навіщо?
- Щоб вона відвалила від мене!
- Тоді чому саме я?
- Тому що мені подобається як вона біситься через тебе. А якщо ти ще й моя дівчина, то вона взагалі збожеволіє, особливо якщо побачить нас разом!
- Вона не побачить нас разом тільки через те, що я проти цього дурнуватого обману!
- Ти думаєш мені цікава твоя думка?
- А ти думаєш мені буде важко вбити ще одну людину? - ми дивилися в очі один одному.
- То вбий, прямо зараз.
- Не хочу.
- То тоді навіть не зарікайся про ще одне вбивство! - я не хотіла відводити погляд, але відчула як сльози майже потекли з моїх очей, я встала і пішла до кімнати. Я з такою легкістю вбила того козла, чому мені так важко прийняти той факт, що я тепер вбивця?
Мене відволік шум у вітальні, тож довелося вийти.

- Хто ти такий я питаю?! - мама направляла ніж в сторону Дастіна, в той час як він спокійно сидів, я знаю, що в нього за спиною пістолет, він з легкістю може дістати його.
- Він мій хлопець, ще якісь питання? - що вона тут забула?
- Ти тільки вийшла з в'язниці, звідки в тебе хлопець?
- Це так важливо?
- Ні, взагалі ні. - я сіла на диван і обійняла Дастіна, що ж, тепер і я влізла в цю гру, - Я випадково поклала до твоєї коробки сумку Міли, тож прийшла забрати.
- Міла?
- Донька мого нового чоловіка. - в мене не було слів, зовсім. З моїх очей потекли сльози, тепер я чітко розумію, що вибрала взагалі не той варіант у той день, - Плачеш? Це був твій вибір люба! - я втратила зв'язок з цим світом, тож просто сиділа і спостерігала за тим як Дастін виштовхав цю жінку з сумкою у руках.

Прийшла я до тями коли на годиннику було 02:43. Вочевидь я заснула, мабуть Дастін відніс мене у кімнату. Вийшовши з кімнати я побачила, що він сидить на кухні, я гадала, що він сидить, він заснув сидячи.

- Дастіне .. - я торкнулася його руку і він в ту ж секунду схопив мене і взяв у хватку, - Гарна реакція..
- Чорт, Віні, вибач.. - нічого собі, він вибачився.
- Нічого. Іди поспи на ліжку, я на дивані лягу.
- Та я поїду додому, вже пізно.
- Ти ледве очі можеш відкрити, тож іди лягай, зранку поїдеш.
- Окей. - він ліг на ліжко і одразу заснув, а я лягла на диван, спати якось не хотілося, я згадувала зустріч з мамою, минуло більше року, вона змінилася, та краще б я її не бачила. Вкрившись ковдрою я спробувала заснути і мені вдалося. Коли я прокинулась в наступний раз було вже за десяту годину. Дастіна не було, проте на столі стояв паперовий стакан з кавою, на якому було моє ім'я та поряд лежав круасан, вочевидь це мені. Як мило з його сторони, шкода, що кава вже охолола.