HUSBAND

21

Що ж, Лео дійсно класний адвокат, він допоміг мені довести, що я захищала себе, а не напала на громадянина без причини. А ось з Дастіном справа куди складніше, адже він просто напав на чоловіка і навіть те, що той словесно мене образив не доводить його добрі наміри захистити мене. Його адвокат вже якийсь час розмовляє з кимось по телефону, а хлопець сидить у кімнаті для допиту. Мабуть йому не вперше отак сидіти там. Якщо так подумати, то я нічого не знаю про Дастіна, в той час як він постійно цікавився моїми вподобаннями та захопленнями. Лео хотів піти, але не зміг залишити мене одну в поліцейському відділку.

— Як ти могла вийти за нього?
— Яка різниця?
— Він такий...
— Якщо і далі збираєшся ображати мого чоловіка, то краще йди. Я дійсно вдячна тобі за усе, що ти робив та робиш для мене, але я самостійно вирішила вступити в шлюб, тож годі.
— Мені дійсно час їхати, тим паче твого чоловіка випустили. — я обернулася і побачила, що Дастін йде до мене.
— Тебе відпустили?
— Так. — він як можна сильніше обійняв мене. Я не можу його відпустити зараз, я потрібна йому, а він мені, — Не кидай мене.. будь ласка.. я жахлива людина, пробач..
— Якби могла, то вже давно б розійшлася з тобою, але я не можу.
— Пробач.

Ми приїхали з Дастіном, до нашого тимчасового прихистку, а саме квартира у якомусь новому житловому комплексі.

— Речі нам привезуть ввечері, я домовився.
— Добре. — оглянувши квартиру я сіла на стілець у кухні, — Вейн, давай поговоримо.
— Про твого батька?
— Ні. Чому ти вчинив саме так?
— Ти про шлюб?
— Так, про нього. Коли я думала що це випадковість, то усе було простіше, адже ми обидва не відповідали за свої вчинки, але дізнавшись, що тільки для мене цей шлюб був випадковістю я нічого не розумію! Таким чином ти хотів пожаліти мене чи може принизити? Чи це взагалі тобі сказала твоя мама так вчинити?
— Послухай... Я й справді знав хто ти і що зробила моя мати. Я був на місці аварії в той день але мама не знає, я слідкував за нею і побачив те, що взагалі не мав бачити. З моменту аварії я намагався не думати про те, що побачив але не міг, постійно бачив маленьку дівчинку, що дивитися очима повними сліз на тіло свого батька.. Я в жодному разі не одружився на тобі через жалість! Я спостерігав за тобою стільки часу, що навіть не можу уявити своє життя без тебе, ти дійсно подобаєшся мені, я хочу зробити тебе щасливою, а не навпаки.. — він сидів на підлозі перед моїм стільцем, я бачила як його очі почервоніли, йому складно говорити про це, — Моя мати жахлива людина, — він опустив голову, — І я не краще. Ти маєш право злитися або ненавидіти мене але будь ласка, побудь зі мною ще трохи.
— Я не збираюся залишати тебе. Вочевидь я дійсно така дурна як усі кажуть, але я просто не можу тебе залишити. — я поклала руку на його шию і нахилившись поцілувала, — Ти надто сильно подобаєшся мені.. — Дастін продовжив наш поцілунок.