HUSBAND

31

З моменту інциденту минуло три дні, Вініфред виписали з лікарні і ми змогли переїхати до квартири.

— Тобто ти кажеш, що після канікул я не зможу працювати у тебе?
— Ні, я не дозволю вагітній жінці працювати!
— Дастін, це несправедливо.
— Нічого не хочу чути з цього приводу. — він відвернувся від мене і продовжив пити свій чай.
— Ти завжди робиш зимові канікули на роботі?
— Так. Те, що я не люблю усю цю святкову атмосферу не означає, що мої колеги не люблять.
— Який крутий бос.
— Взагалі в святкові дні бізнес стоїть на місці, тож частково через це я роблю канікули.
— Це також логічно. — я відкусила печиво. — Коли прийде Алекс?
— Так сильно хочеш бачити його?
— Звичайно... В нього ж усі наші прикраси для квартири!
— Я вже хотів ревнувати.

Алекс приніс усі прикраси і почалося щось неймовірне. Вініфред ввімкнула різдвяний плейлист і почала танцювати, Алекс підхопив ритм і також почав танцювати я стояв і дивився на них.

— Дастін, не стій там!
— Я не хочу танцювати. — Вініфред схопила мене за руку і потягла до них. На щастя в двері подзвонили і я пішов відкривати.
— Почали без нас? — прийшли Мілана і Міла, я сподівався на спокій але яким було моє здивування коли Мілана почала танцювати разом з Вініфред. Мені нічого не залишалося як приєднатися до них. Вініфред підхопила прикраси і почала під музику розставляти усе по квартирі.
— Ми забули про найголовніше!
— Що?
— Ялинка. — вперше бачу в очах Віні стільки паніки. — Яке Різдво без ялинки?
— Алекс, де ялинка?
— Забув у машині мабуть. Почекай я зараз повернуся!
— Люба, усе добре, ялинка є. — я обійняв її.
— Чому у вагітних такі яскраві емоції? Я ледь не почала плакати через якусь ялинку!
— Я не хочу бути вагітною. — ми усі поглянули на Мілу яка спокійно їла мандарин на дивані. — Що?
— Я теж хочу мандаринку. — Міла подала мені його і я почистив для Віні.
— Давайте вип'ємо?
— Мені не можна.
— Я тобі купила сік.
— Це так мило, ти подумала про мене. — Мілана посміхнулася.
— Усе заради моєю чудової, вагітної подруги.
— Ви лякаєте мене.

Дастін пішов наливати усім випити і в цей момент подзвонили у двері.

— Я відкрию. — мабуть Алекс. Підійшовши до дверей я відкрила їх. — Ти швидко.
— Привіт, Вініфред.
— Я тільки почала думати, що позбулася усіх поганих факторів мого життя але забула про тебе, мамо.
— Яка ти груба.
— Є в кого вчитися. — до нас підійшла Міла.
— Добрий день.
— А вона тут що забула?
— Таке питання до тебе в мене, а Міла моя сестра, хоч і не рідна.
— Сестра? Звідки така любов?
— У нас є спільний поганий фактор життя. — вона вдарила мене по обличчю але одразу же отримали відповідь від Міли.
— Мала сучка! — я відштовхнула її і закрила двері.
— Вона вдарила тебе? — Вейн поглянув на мою щоку.
— Так. — Дастін відкрив двері і вийшов до неї і за хвилину повернувся.
— Я не бив її.
— Шкода. — це була Міла.
— Що ти сказав моїй мамі?
— Нічого хорошого, тож краще тобі не знати.
— Згодна. — Дастін приклав свою долонь до моєї щоки.
— Сильно болить?
— Тепер ні. — його рука була прохолодною, тож це трохи полегшувало біль. — Цікаво як вона дізналась де ми живемо?
— Можливо в поліцейському відділку. Новини про Дастіна і Христину досі крутять по телевізору.
— Можливо.