HUSBAND

12

Далі нам показали наші робочі місця, на щастя вони були в різних кутках офісу. До речі про офіс, він був досить світлим, тут було усе необхідне, навіть деякі солодощі. Навіть не розумію навіщо Дастін далі вчитися в університеті, в нього вже є власна, успішна компанія. Потрібно в нього спитати про це.

— Вініфред, можна тебе на хвилинку?
— Так, звичайно. — я підійшла до Майка.
— Навіщо ти тут?
— Слухай, я прекрасно розумію, що не подобаюся тобі але що я такого зробила?
— Вбила людину.
— Я пішла невірною стежкою лише раз і ти навіть не знаєш усіх деталей, яке право ти маєш називати мене вбивцею? — ми говорили досить тихо.
— Якщо не я, то хто?
— Будь хто. Усі вірять тільки в те, в що хочуть і ти не виняток. А тепер даруй піду в туалет, інакше ми дуже багато зайвого скажемо. — я майже бігла до туалету, мені боляче від його слів. Чому він судить навіть не знаючи одного відсотка від того, що робив зі мною цей покидьок? Холодна вода допомогла мені прийти до тями, тож я вийшла назад до офісу і якраз вчасно. Стефанії дали пропуск і вона від радості хотіла обійняти Дастіна, я стояла і дивилася на цю картину.

— Дякую, дякую, дякую! Я така рада! Готова обійматися з вами вічно! — тільки її руки опинилися в метрі від Дастіна він відійшов в сторону і вона впала на підлогу.
— Ще одна така сцена і ти навіть не встигнеш приєднатися до команди! Зрозуміло? — вона сиділа на підлозі, — Я питаю, зрозуміло?
— Так, вибачте. — Майк допоміг її встати. Так хочеться підійти і обійняти Дастіна але тут ніхто не знає про нас, окрім Майка, він напевно і не хоче щоб хтось знав.
Я літала у цих думках і не помітила, що на мене дивиться Дастін.
— Люба, ти чому там стоїш?
— Я?? — він тільки що назвав мене люба?
— Потрібно вас усіх офіційно познайомити! — він підійшов до мене і взявши за руку повів назад до всіх. Я бачила засуджуючий погляд Майка, — Моя дружина, Вініфред. — я бачила як обличчя Стефанії змінилося, вона стала червоною як той помідор, після чого одразу пішла геть, — Одразу кажу, що не буду до ней відноситися краще ніж до інших, вона точно такий же працівник штату як і ви, тому не потрібно створювати плітки! Якщо почую хоча б щось, звільню того хто пустив слух, зрозуміло? — усі хором відповіли "так", — Дякую за розуміння! — взявши мене за руку він повів мене на вихід, а я відчувала, що готова провалитися крізь землю. Він офіційно сказав, що я його дружина, до того ж, навіть не думав обіймати цю білявку, невже я й справді йому подобаюся? Мій шлунок знову нагадав про те, що я нічого не їла.