HUSBAND

29

Я прокинулася і зрозуміла, що знаходжуся у лікарні але нікого поряд не було. Невже це був сон, що Дастін приїхав за мною? Я спробувала піднятися але було важко, тож я просто продовжила лежати.

— Тільки спробуй!
— Я тобі кажу, образиш її ще раз і я заберу Віні до себе! — у палату зайшла Мілана, а за нею і Дастін.
— Я ніколи її не ображу, не сподівайся! — він показав дівчині язика я всміхнулася. — Люба! — він впав на коліна.
— Дастін..
— Вибач мені, твій чоловік повний ідіот!
— Не вибачай. — Мілана вдарила його по голові.
— Підійди. — він на колінах приповз до мене. — Я так боялася, що це був сон але ти справді тут. — я провела рукою по його волоссю.
— Ти вибачиш мені?
— Так.
— Ти його занадто любиш! Потрібно було познущатися!
— Моя дитина..
— Наша дитина. — він поклав руку на мій живіт. — Я здав повторно аналізи і я можу стати батьком, Майк не може, а я можу.
— Він брехав тобі? — він кивнув. — Який придурок. Але дитина в порядку?
— Так, лікар сказав що ви у порядку. — я була спокійна. — Чому ти нічого не їла?
— Я не могла, усе виходило назад і постійно нудило.
— Ми принесли фрукти, якщо хочеш я по чищу тобі.
— Там є щось кисле? — Мілана відкрила пакет і дістала мандарини. — Хочу.
— Чудово. — Дастін забрав пакет і почав знімати шкурки з мандарин.
— Мілана, а ти як тут опинилася?
— Я зустріла цього довбня вчора зранку.
— Дякую.
— Помовчь! — вона вдарила його, вкотре за цей день. — Так от, він пив у барі, тоді він сказав, що ти вагітна не від нього, прикинь, я була шокована! А найсмішніше те, що він думав, що ти зрадила йому у той день коли привела до мене Ульяну.
— Він знає? — вона кивнула.
— Ти стільки усього робила для мене, а я так поступив з тобою. — Дастін знову нагадував мені маленьке цуценя, що зробило якусь шкоду, тож я взяла його за руку.
— Я можу тебе зрозуміти, не карай себе.
— Чому я не хлопець? Я б стовідсотково хотіла собі таку дружину як Вініфред.
— Вона моя, тож навіть не мрій про неї!

Мілана нещодавно поїхала додому, а Дастіну дозволили заночувати разом зі мною у палаті, тож він зробив тут невелику перестановку, а саме з'єднав дві койки. Гадаю лікар це не оцінить як побачить.

— Де твоя обручка? — я помітила, що Дастін без неї. Він застиг на місці. — Ти що, викинув її?!
— Я не хотів, вона випадково... Так, я викинув її. — він знову став на коліна.
— Це вже друга обручка! Якщо й третю викинеш я тебе вб'ю, зрозумів? — він кивнув. — Нові доведеться купувати. — я зняла свою. 
— Обов'язково! — він ліг на свою половину і взяв мене за руку. — Я один раз відпустив твою руку але тепер нізащо не відпущу!
— Знаєш як я себе накрутила через усе це. Я навіть не могла уявити у який момент щось пішло не так.
— Я більше ніколи не буду сумніватися у твоїх словах! Як тільки тобі стане краще переїдемо у квартиру.
— Мені подобалася квартира у якій ми жили.
— Тоді туди і переїдемо. Я попрошу підготувати усе до того моменту.
— Поцілуй мене. — він обережно поцілував мене, мої рідні губи, такі самі теплі і ніжні.
— Тобі так подобається цілувати мене?
— Дуже сильно, обожнюю твої губи.
— Дякую, що ти любиш мене. — Вейн обійняв мене за талію і ліг під ковдру.
— Я б ніколи не подумала, що вийду заміж за тебе, а тим більше не подумала б, що буду вагітна від тебе.
— Я давно постави хрест на бажанні стати батьком але завдяки тобі я зможу відчути як це. — він обережно погладив мене по животі. — Ти вже знаєш хто там?
— Лікар сказав, що можливо буде дівчинка але точніше він скаже коли дитинка підросте.
— Якщо буде дівчинка, то я не зможу витримати момент коли потрібно буде її віддати заміж за якогось чоловіка. Мене буде важко відпустити її.
— А якщо хлопчик?
— То я зроблю усе аби він виріс чудовим нареченим.
— Тобто його ти спокійно відпустиш?
— Я буду знати, що він буде потрібен своїй майбутній дружині, він буде захищати і балувати її. А от дівчинку як я зможу віддати у лапи якогось незрозумілого чоловіка... Навчу її прийомам самооборони!
— Ти забігаєш наперед! Ще потрібно виносити дитинку, потім народити, а потім вже виховання.
— Тобі страшно?
— Дуже. Я боюся уявити як буду народжувати.
— Я буду поряд і буду сподіватися, що не знепритомнію. — я розсміялася.
— Давай спати. — Дастін вимкнув світло і повернувся у ліжко. Я швидко заснула, цей день закінчився куди краще ніж почався.

Не знаю щоб я робив якби Віні не пробачила мені. Вона так мило спить. Дівчина повернулася на бік і обійняла мене, я сумував, дуже сильно. Від думки, що я стану батьком у мене всередині усе стискалося. Я навіть не запитав який тиждень вагітності. Потрібно вдвічі більше працювати для моїх дівчаток. Завтра потрібно зв'язатися з Алексом і попросити про допомогу з переїздом. За цей тиждень я в тій квартирі наробив такий жах, що краще викликати клінінг, а вже потім просити Алекса перевезти речі Вініфред туди.

— Від твоїх думок я прокинулася.
— Я ж мовчав.
— Я відчуваю як ти не можеш заснути.
— Добре, добре, я лягаю. — обійняв ще міцніше Віні я закрив очі і спробував, ні про що не думати.

Майк набрав чийсь номер і став чекати відповіді.

— За три години починаємо втілювати наш план. — після чого завершив виклик. — Ви ще отримаєте своє, сволоти. — стиснувши фотокартку Дастіна і Вініфред він викинув її. — Подивимося хто буде сміятися останній.