HUSBAND

27

В офісі мене чекав сюрприз у вигляді квітів та торту. Це підготував Дастін як подарунок за першого клієнта, що залишився задоволений. Усі мене привітали і ми продовжили роботу але я нічого не могла робити усе валилося з рук.

— Вініфред, зайди до мене. — вочевидь це помітив і Дастін.
— Щось сталося?
— Це я в тебе хотів запитати.
— Дещо сталося але я впевнена, що ти будеш злитися коли я тобі скажу.
— Ти мене лякаєш.
— Рано чи пізно ти всеодно дізнаєшся, тож я краще сама розповім. — Дастін підійшов до мене. — Зранку мені написав Майк, попросив про зустріч і я погодилася.
— Мені чому не сказала?
— Дослухай будь ласка, це не вся історія. — що ж, навіть якщо ми посваримося, то тільки я буду винною. — Коли я прийшла, то там була твоя мати. Я наговорила її стільки усього...
— Ти взагалі чим думала коли йшла туди? А якби вона тобі щось зробила?! Чорт, Вініфред! — він вдарив по столу.
— Вибач будь ласка... — я відчула як почала плакати. — Я не подумала про наслідки.
— Ти хоч колись про них думаєш?!
— Ні. — відчуваю себе жахливо.
— Віні, тобі краще піти.
— Добре. — я вийшла з кабінету і зібравши речі пішла додому. І як тепер йому сказати про вагітність?

Вініфред вийшла з кабінету і мене набрала мама. Невже відчуває, що про ней говоримо?

— Навіщо ти зустрічалась з Віні?
— Хотіла дізнатися про її плани, щодо тебе.
— Дізналася?
— Ні. — пауза, вона ніби вагалася говорити. — В тебе чудова дружина.
— Що?
— Вона тебе справді кохає, цінуй її.
— Ти серйозно?
— Так. Я сьогодні лечу до Іспанії, на найближчі п'ять років.
— Чому?
— На то є причини і одна з них ти. Я стільки жахливого для тебе зробила. Доки я буду тут ти будеш в небезпеці. — я відчув як моя щока стала мокрою, я плачу. — Вибач мені ... Ти мав народитися не моїм сином або я не мала ставати мамою..
— Мам..
— Усього тобі найкращого. Бережи свою дружину. — вона завершила виклик. Відійшовши від шоку я пішов до Вініфред але її не було.
— Де Вініфред?
— Вона взяла речі після того як вийшла від вас і пішла.
— Бляха. — невже вона буквально сприйняла мої слова про те, що її краще піти?

Я повернулася додому і дістав чипси сіла на диван і почала їх їсти. Як тепер йому сказати про вагітність? Він і так злий на мене. Хоча чим раніше скажу тим краще, хіба ні? Чи просто зробити аборт? О ні, точно не аборт! Я не стану вбивати свою дитину. Просто скажу Дастіну, це ж не складно. Чи все ж таки складно?
Мій телефон задзвонив, він був у сумці на кухні, довелося встати з дивана і босоніж пробігти до кухні.
Міла.

— Привіт.
— Привіт, не зайнята?
— Ні.
— Щось сталося? Твій голос..
— Усе добре.
— Хочеш сходити кудись разом?
— Коли?
— Завтра по обіді.
— Добре, напишеш адресу.
— Гаразд, тоді до зустрічі!
— До зустрічі. — на відміну від мене в неї веселий та життєрадісний голос. Я повернулася на диван і ввімкнула телевізор. Чому мені так сумно?

Хоч би вона була вдома, я так хочу сказати її, що вдячний за все. Чортові затори! Ще й телефон як назло забув в офісі. Я справді злився на неї через необачність але вона змогла зробити те, що нікому ще вдавалося. Вона змусила вибачитися мою мати. Цікаво, що вона її сказала. А раптом вона поїхала до себе у будинок? Спочатку перевірю квартиру, а потім вже будинок.
На щастя затор майже закінчився і я зможу нормально їхати.

Я трохи змогла забути про свої думки дивлячись якесь шоу по телевізору. Двері у квартиру відкрилися, це був Дастін.

— Вініфред Той, ти просто неймовірна! Я просив тебе вийти з кабінету, а не з офісу. — він важко дихає.
— Справді? — мені трохи ніяково. — Я тебе не правильно зрозуміла.
— Головне, що ти в порядку! — він обійняв мене. — Мені телефонувала мама.
— Що сказала?
— Вибачилася за усе, що вона робила. — я не вірила власним вухам. — Сказала, що ти справді мене сильно кохаєш і я маю тебе берегти.
— Це означає, що вона більше не буде чіпати тебе?
— Так, вона на п'ять років летить в Іспанію.
— Я так рада! — я обійняла його, невже його життя хоч трохи стане спокійніше?
— Ти не уявляєш як я тобі вдячний! — Дастін поцілував мене і ми потроху пересувалися до ліжка. Можливо я зараз скажу йому про дитину?
— Почекай. — він подивився на мене. — Є ще дещо, що я маю тобі розповісти але я не знаю як ти відреагуєш на це.
— Кажи.
— Ти колись думав про те, щоб стати батьком?
— Декілька років тому так, поки мені не сказали, що я безплідний. — я ледве втрималася на ногах. Я ж правильно почула? — Ти в порядку?
— Ні.. взагалі не в порядку.
— Чому ти питаєш про це? — я сіла  на ліжко.
—  Я вагітна. — Дастін хотів сісти поряд зі мною але одразу встав.
— Що? — я подивилася на нього. — Скажи, що ти жартуєш.. будь ласка.
— Я можу теж саме попросити тебе. Як ти можеш бути безплідним?
— Вініфред, я й подумати не міг, що ти зраджуєш мені! — я встала і вдарила його по обличчю.
— Я ніколи тобі не зраджувала!
— Дитина тому доказ! Я не можу мати дітей, то звідки вона у твоєму животі? — він знову таки самий як при першій зустрічі у тому будинку. — Я не можу повірити.. Чому саме ти мала зрадити мені?
— Але я..
— Годі! — я здригнулася. — Збирай свої речі і йди геть.
— Дастін!
— Я не хочу тебе бачити. — він дістав на кухні пляшку вина і відкрив її. Багато разів я бачила таку сцену у фільмах, в ті моменти я й уявити не могла, що буду в ній брати участь.

Я не міг повірити, як вона могла так вчинити? Вініфред швидко зібрала свої речі і пішла. Чому моральний біль такий жахливий? Навіть коли мене били до пів смерті я не відчував себе так жахливо як зараз.