HUSBAND

17

Дастін одразу став переді мною.

— Ти ще хто такий?
— Тихіше ковбой! Я її знайомий ти ж пам'ятаєш мене Віні?
— Так, пам'ятаю. Це Алекс, — я зверталася до Вейна, — Мій колишній. Алекс, це Дастін, мій чоловік. — я побачила його здивування.
— Віні, ти одружилася, неочікувано.. Дастіне, ти ж знаєш про її маленький грішок? Ну як маленький..
— Ти натякаєш на те, що я вбила свого вітчима?
— Я знаю. — перший раз бачу Дастіна таким, невже він ревнує? — Якщо в тебе більше немає питань, ми підемо, хоча навіть якщо вони є, ми всеодно підемо! — Дастін обійняв мене за плече ми пройшли повз Алекса.

Лише сівши за столик я вирішила розпочати розмову.

— Дастін Вейн, ти що, ревнуєш?
— Так. —від його погляду пробіг табун мурах, — А ще, мені не сподобався його тон стосовно тебе.
— Алекс завжди був гівнюком, зараз нічого не змінилося.
— Змінилося. Ти не його дівчина і більше ніколи не будеш.
— Звичайно, адже я тільки Дастіна. — я ніжно погладила його по руці, йому це вочевидь сподобалося.

Вдача буда на моїй стороні і ми не побачили Алекса по дорозі до номера.
Дастін пішов у душ, а в мене н було сил навіть на це, тож я одразу лягла спати.

Після вечері я одразу пішов у душ, адже знав, що Віні почне питати хто зі мною це зробив, а я не готовий розповідати її про свою матір. Звісно я хочу її розказати, але не зараз. Якомога тихіше я вийшов з ванної кімнати. Віні закутана в ковдру вже спала, тож я так сама тихенько дійшов до ліжка і ліг спати, попередньо вимкнувши світло.

— Хитрий лис. Гадаєш тобі вдалося уникнути розмову?
— Я на це сподівався.. Чому ти ще не спиш?
— Мені страшно, раптом хтось і сюди прийде.
— Люба, тут така охорона, що ніхто навіть пройти не зможе далі зали очікування.
— Точно?
— Точно.
— Лягай до мене.

Дастін ліг поруч, а я не знала як почати розмову та чи варто взагалі її починати?

— Чому ти нічого не хочеш розповісти? — я повернулася до хлопця і уважно спостерігала.
— Віні, я дуже хочу розповісти, але мені здається ще не час.
— А коли буде час? Коли я потраплю у таку саму ситуацію як ти, тому що, не буду готова до цього? — Дастін всеодно мовчав, — Хто з тобою це зробив?
— Люди моєї матері. — він сів на ліжко, я повторила за ним, — Я збрехав тобі коли сказав, що немає зв'язку з кримінальним світом, — я вирішила дати йому виговоритися, — Моя мама там дуже і дуже відома. Через неї я також пов'язаний з цим. Ти щось чула про Lady Mafia?
— Так, вона відома у жіночій колоній. Невже..
— Так, вона моя мама.
— Але чому люди твоєї мами таке зробили з тобою?
— Через те, що ми з тобою одружилися без її згоди. Я єдиний син і навіть не познайомив її з нареченою.
— Чорт, Дастін! Чому ти не зробив цього?
— Напевно через те, що вона  мафіозі?
— То й що? Ми в будь якому випадку познайомимося рано чи пізно!
— Ти хвора? Вона просто так може тебе вбити!
— Але вона чуть не вбила тебе!
— Ти не розумієш... Я піду пройдуся!
— Роби як знаєш! — Дастін пішов, невже це наша перша сварка? Хоча це не виглядало як сварка. Вставши с ліжка я пішла за ним. Раптом його мама і тут знайде його. Двері ліфта зачинилися майже переді мною, довелося бігти по сходах. Ліфт був набагато швидший за мене, тож коли я опинилася на першому поверсі до кабіни ліфта вже заходили люди, а Дастіна вже не було видно. І де його шукати? Я вибігла на вулицю, тут було якось занадто багато людей, але на щастя Вейн досить великий і я одразу помітила його статуру, тож пішла за ним. Він зайшов у якийсь магазин, я вирішила почекати на вулиці.

Я не хотів кричати на Вініфред, це вийшло випадково. Вона не розумію на що здатна моя мати. Я хотів випити десь, тож зайшов до цілодобово магазину і купив декілька пляшок пива, також захопив шоколадок Віні, вона буде злитися коли я прийду в номер нетверезий.

— Гарного вечора. — нічого не відповів я вийшов з магазину і побачив як моя Віні стоїть і трясеться від холоду. Вона йшла за мною? Я обійняв її.
— Що ви робите? — вона відштовхнула мене, та побачивши що це я знову обійняла, — Знаєш як я перелякалася? — який я дурень.
— Вибач. — якомога сильніше я обійняв її, — Я не подумав, що ти будеш хвилюватися
— Ти мене також вибач, я не знаю твою маму, вочевидь вона дуже небезпечна, я дуже халатно поставилася до цього. Ти хвилюєшься за мене, а я за тебе!
— Я хотів випити десь на вулиці, але ходімо в номер, ти уся холодна.

Дастін віддав мені свою куртку і ми пішли до номера. На вулиці вже стає досить холодно, скоро вже зима. Я посміхнулася.

— Ти чого?
— Подумала про те, що скоро вже зима, а там і Різдво. — я обійняла хлопця за руку.
— Любиш Різдво?
— Дуже! А ти?
— Я ніколи не святкував його.
— Як так вийшло?
— Мої батьків постійно були зайняті, тож святкування будь яких свят проходило повз мене.
— Це сумно.. Але не в цьому році! Я обіцяю, що в цьому році в тебе буде найкраще Різдво! — Дастін посміхнувся.
— Тільки спробуй не виконати цю обіцянку! — нахилившись він поцілував мене.
— Привіт, синку...