HUSBAND

10

Майк був дуже шокований побачивши штамп в паспорті, здається навіть більше ніж ми разом з Вініфред. Дівчина привіталася з Майком і пішла до кімнати аби не заважати нам. Діставши дві бляшанки пива ми сіла у вітальні і просто мовчки пили, вочевидь Майк намагався переварити усю інформацію, або шукав якийсь вихід, не зрозуміло навіщо тільки.

— Ти такий дурень.
— Знаю, але вона подобається мені.
— Вона вбивця!
— Ні ти, ні я нічого не знаємо! — я підвищив голос на друга, — Ми знаємо рівно стільки, скільки й інші. Вона вбила вітчима. Ми не знаємо деталей.
— А це так важливо? Вона вбила його! Просто взяла і вбила!
— Я взагалі-то також вбив...
— Ти нікого не вбивав, то нещасний випадок!
— Інші вважають мене вбивцею, але ти знаєш подробиці і не вважаєш... Так само з Віні.
— Бляха, ти в такому лайні..
— Я знаю. — ми більше не сказали ні слова за вечір. Майк просто допив пиво і пішов навіть не попрощавшись.

Я дуже хотіла спати, тож майже одразу після душу заснула. Якщо казати чесно, Майк мені видався дивним, але хіба то моя справа? Тож я просто лягла спати, але мені не дали виспатися, не знаю котра була година коли задзвонив мій телефон, номер був прихований, але я всеодно відповіла.

— Спиш сучка?
— Це хто? Мене такі приколи не лякають.
— Ми ще подивимося! — він різко почав сміятися і так само замовчав, — Скоро зустрінемося. — він завершив дзвінок.

І що це було? Я поглянула на час. 02:47. Майже третя, хто в такий час дзвонить? Навіть якщо хочеш налякати, роби це вдень. Відклавши телефон я спробувала заснути, але в мене не вийшло, тож я пішла попити води та зустріла на кухні Дастіна.

— Ти ще не лягав спати?
— Ні, багато роботи. — він щось клацав на ноутбуці.
— Не знала, що ти носиш окуляри.
— В мене поганий зір, вдень я ходжу в лінзах. А що, подобається?
— Так, дуже сексуально. — я набрала води у стакан і сіла навпроти нього, — Особливо коли ти так зайнятий роботою. — я зробила кілька ковтків води. Дастін закрив ноутбук і поглянув на мене.
— Хочеш звабити мене?
— Ні, просто п'ю воду.
— Ну гаразд. Ти чого прокинулася?
— Якийсь йолоп мене розбудив! Нехай горить в аду.
— Що? Хто розбудив?
— Не знаю, але вочевидь він знає мене.. — я зрозуміла, що сказала зайве, — Не бери у голову, придурок якийсь вирішив пожартувати ось і все.
— Що він казав?
— Да нічого..
— Вініфред! — чорт, навіщо я взагалі почала цю розмову?
— Він сказав що ми ще зустрінемося.
— Перекажи повністю усю розмову. Усю! — я й переказала, вираз обличчя хлопця був дуже похмурий, вочевидь, він не думає, що це просто жарт.
— Я кажу, придурок якийсь.
— Як ти думаєш хто це міг бути?
— Навіть не знаю... Можливо той чоловік, що хотів вибити мені двері або хтось, кого найняла Христина.. або.. хтось із дружків того, кого я вбила.
— Я перевірю усі варіанти.
— Який ти впертий.
— Люба, тобі погрожували, а ти хочеш пустити це нанівець? Дурна?
— Так, дурна! — забравши склянку з водою я пішла назад до кімнати.
— Далеко зібралася? — Вейн перехопив мене і я опинилася притиснутою до стінки.
— В кімнату. — я відчувала тепло тіла Дастіна, він надто близько, щоб я могла ясно мислити.
— Я не хочу, щоб ти йшла у кімнату у такому настрої. Я не хотів образити тебе, але ти дійсно дурна. Розумієш, що тебе можуть переслідувати або щось гірше?
— Я розумію. — я ненавижу зоровий контакт, але кожна наша розмова тільки так і проходить, я не можу не дивитися йому в очі, — Але не обов'язково мене обзивати!
— Добре, я тебе почув. Я буду більш вдало обирати слова... Тільки якщо ти будеш одразу розповідати мені про такі ситуації!
— Гаразд. Тепер можна я піду у кімнату?
— Ні. — Дастін нахилився і чмокнув мене в губи, — Тепер так.
— І що це було? Думаєш я цього хотіла? — став навшпиньки я поцілувала його. Це був не довгий поцілунок, але досить ніжний. Мої руки обвили торс хлопця і я обійняла його, — Це дуже і дуже дивно, але обіймати та цілувати тебе це наче щось, що постійно було зі мною, нібито ми справді пара, до того ж дуже багато-багато років..
— І ти гадаєш я зможу тебе зараз відпустити спати після такого зізнання?
— Наврядчи.. тобі теж треба поспати, пішли зі мною?
— Я дуже втомлений Віні, я б залюбки..
— Ти про що думаєш? Спати і трахатися це дві різні речі. Ми просто будемо спати в одному ліжку, розумієш? Просто сон, нічого більше!
— Ми будемо обійматися?
— Тільки якщо ти цього хочеш.
— Ходімо! — він був так радий тому, що ми будемо обійматися? Невже його ніколи ніхто не обіймав? Я в перший раз побачила, що у нього є ямочки коли він посміхається.

Вініфред так міцно заснула, а я не міг, мої думки були зайняті тим, хто дзвонив її. Потрібно перевірити усіх, кого тільки можна. Дівчина майже повністю лежала на мені, половина ліжка була вільна, але вона закинула на мене ноги та обіймала руками.

— Ти дуже голосно думаєш Вейн! — її губи торкнулися моїх, мене нібито током вдарило, — Спи, усі думки потім.
— Гаразд. — обійнявши її крихітне тіло у відповідь я заплющив очі і дійсно зміг заснути.