HUSBAND

5

- Я не хотіла його вбивати... - нарешті він підійшов до мене та забрав палицю, я змогла підійти до цієї кралі.
- Не підходь до мене! - я схопила її за комір та потягнула на себе.
- Послухай сюди, я й справді вбила людини, але не його, свого вітчима і знаєш що, - її налякали мої слова, - Я відсиділа свій термін, тому що, справді вбила! У Дастіна судимості немає, тож він не вбивця, офіційно. Якщо він і справді вбив твого брата, доведи це і тоді зможеш називати його вбивцею! А я й справді вбивця, можливо навіть подвійна..
- Господи, ти божевільна! Ви ідеально підходите одне одному... - вона якомога швидше побігла.
- Що ти її сказала? - хлопець стояв прям позаду мене і сказав це майже мені на вухо.
- Нічого такого, просто сказала правду... Що з ним?
- Живий, можливо струс мозку, але буде жити. За що ти його вдарила?
- Він хотів згвалтувати дівчину, твою колишню. Не знала, що в тебе була дівчина.
- Ми не настільки близькі щоб ти могла це знати.
- Твоя правда... що з ним будеш робити?
- Це не те, що тобі потрібно знати.
- Окей.
- Ти така спокійна, а раптом я хочу вбити його?
- Не вб'єш, по бити можеш, але не вбити.
- Чому ти так вирішила?
- Просто.. відчуваю.
- Дивачка. - Дастін зв'язав руки та ноги чоловіку, - Далеко не втече, пішли до кар'єру!

Не очікувала, що кар'єр дійсно виявитися таким гарним.

- Яка тут глибина?
- Навіть не знаю.
- Тут можна купатися?
- Так, але вода ж холодна.
- Зараз я й дізнаюся глибину! - знявши верхній одяг я залишилась лише в спідній білизні.
- Ти божевільна? Тут більше двадцяти метрів глибина, я тебе рятувати не буду, тим паче, що я погано плаваю.
- І не треба, можливо це моя доля, померти.
- Так би й ляснув тебе за такі слова!

Набравши розгін я стрибнула в воду, вона була досить холодна, але я швидко до неї звикала.

- Це так класно! Не хочеш спробувати?
- Ні, мені і тут нормально. - Дастін сидів на камені і щось робив у телефоні.
- Багато втрачаєш! - набравши як можна більше повітря я занурилася під воду. Не знаю чим я думала, але я вирішила пожартувати над Дастіном, тож просто випливла на верх і почала вдавати нібито тону, після чого перестала рухатися.

- Так, так, дуже смішно Вініфред! Пливи сюди... Я не жартую, якщо зараз не попливеш я їду без тебе, будеш пішки йти вісімнадцять кілометрів! ... Віні.. Чорт! - я почула як він стрибнув у воду, ще кілька хвилин не рухалася, а потім почала пливти.
- А казав не стрибнеш!
- Чорт, щоб я тебе більше не бачив! Не хочу мати з тобою нічого спільного! - він дійсно злий, мій жарт був смішний тільки для мене.
- Дастін, вибач! Пробач.. - ми були десь в десяти метрах один від одного коли він почав тонути, - Я не куплюсь на це.
- Но.. ноги.. - після чого він пішов на дно.
- Бляха! - вхопив його за руку я змогла витягнути Дастіна на сушу.
Він не приходив до тями, довелося зробити штучне дихання, після чого він нарешті отямився, - Дастіне, вибач... будь ласка..
- Ми більше не знайомі. - він встав і пішов геть. Так швидко я ще не одягалася.
- Вибач! Я тупа ідіотка, я не подумала про наслідки.. - я стояла перед ним, і намагалася перекрити дорогу, він з легкістю відштовхнув мене. Я й так в повній дупі, тож від ще одного тупого рішення гірше мені не стане. Наздогнав хлопця я застрибнула йому на спину.
- Вибач..
- Відчепись від мене!
- Ні.
- Ну окей. - він різко нахилився і я буквально плюхнулася на спину.
- Ай ... боляче.. - я відчула як в спину врізалося щось гостре, але Дастін йшов далі, тож я підвелася і обігнавши його змогла застрибнути ще раз, в цей раз я бачила його обличчя.
- Чорт, Вініфред, я нормально тебе просив не жартувати, але до тебе не дійшло..
- Я тупа ідіотка, вибач!
- Злізай з мене..
- Вибач.. - я бачила його сині від холоду губи, і не втримавшись поцілувала його. Він не очікував цього, але в останній момент підхопив мене за бедра, щоб я не впала. Я не хотіла щоб цей момент закінчився, але Дастін відсторонився від мене, та відпустив, я опинилася ногами на підлозі.
- Йди у машину. - він не хоче вже залишити мене тут, це вже добрий знак.
Сівши в машину я спостерігала за тим, що робив Дастін, він комусь телефонував, потім зняв мокру футболку і також сів у салон машини.
- Довго будеш так дивитися на мене?
- Ще кілька хвилин..
- Господи, Віні, ти взагалі знаєш, що таке скромність?
- Так, але навіщо вона мені?
- Я завезу тебе додому і потім поїду по справах.
- Ти не ночуєш в мене?
- Після того як ти накинулася на мене з поцілунком?
- Я хотіла зігріти твої губи!
- Зігріти? .. Тим не менше, нам краще не ночувати разом, а ще краще не бачитися якийсь час.
- Я і не збиралася бачитися з тобою!
- От і чудово.

Дастін висадив мене і навіть не попрощавшись поїхав.

- Дуже треба! Гівнюк.

Вдома я одразу лягла спати, не хотіла нічого, моє тіло боліло, тож все, що мені було потрібно це сон.

Ця дівчисько, нащо я тільки залишився в неї на ніч, я ж просто хочу трахнути її, а вона закохується в мене. Дурна. Але її спосіб вибачитися мені сподобався.