HUSBAND

13

— Вибачте, не хотів вас налякати. З Кассандрою усе добре, але не з вашою сестрою.
— В мене немає сестри.
— Міла не ваша сестра?
— Ні, це здається донька її нового чоловіка, я навіть не знаю цю Мілу.
— Тоді вибачте, вам мабуть немає діла до неї.
— Немає, але ви вже почали цю розмову, тому закінчуйте! — мене дратувала ця ситуація.
— Міла потрапила до нас декілька днів тому.. вона намагалася вбити себе.
— Суїцид?
— Так. Після цього вона взагалі не з ким не говорить і відмовляється їсти.
— Що кажуть її батьки?
— Вони не приходять до неї.
— Дуже схоже на мою мати. — Дастін мовчки слухав нашу розмову.
— Я знаю що це неправильно, але.. зможете навідати Мілу? Як її лікар я хвилююся.
— Я сходжу до неї.
— Люба, ти впевнена?
— Так, мені дуже цікаво з нею познайомитися. — а ще цікавіше дізнатися чи справді вона сама хотіла себе вбити.

Дастін трохи підтримував мене під руку, адже мої сили ще не повністю відновилися.

— Дякую, зачекай будь ласка тут.
— Будь обережна! — він поцілував мене у чоло і я зайшла до палати.

Дівчина одразу поглянула на мене, вона була бліда мов крейда, стіни навіть не такі білі. Під очима в неї були темні кола, волосся було чорного кольору і повністю заплутане. Єдине, що виглядало живим на її обличчі це губи, що вона так сильно кусала, вони були червоні.

— Виглядаєш як смерть.
— Хто ти?
— Навіть не знаю.. донька від якої відмовилася твоя мачуха? Чи краще сказати - донька, що зламала її усе життя?
— Ти Вініфред? — її очі трохи пожвавішали.
— Так. — я сіла напроти її койки.
— Як ти знайшла мене? Це вона тебе відправила?
— Щоб моя мати попросила мене про якусь послугу, це має пів світу вимерти.
— Тоді, що ти тут робиш?
— Прийшла познайомитися зі зведеною сестричкою!
— Ха, жартуєш?
— Так, жартую. Я випадково тут опинилася, нещасний випадок, ледь не вмерла.
— Тебе намагалися вбити?
— Ні, але ти намагалася себе вбити.
— Яке тобі діло?
— Ніякого. Просто цікаво... ти справді сама це зробила?
— Гадаєш твоя мати хотіла мене вбити?
— Повір, вона може.
— Ні, це не вона... Я сама.
— Чому?
— Ти мені ніхто щоб я тобі таке розповідала!
— Окей, тоді я піду! — я підняла руку у повітря і по махала її, — Бувай, сестричко. — я вийшла з палати, Дастін одразу підійшов до мене, — А вона ще та ненормальна.
— Ти в нормі?
— Так, повністю. — я обійняла його, — Тільки я досі хочу їсти.
— Ходімо, я також не проти повечеряти.