HUSBAND

32

РІЗДВО

Мілана якомога раніше привезла мені кошенятко. Лікар сказав, що її десь два місяці і дівчинка буде дуже активною перший час, а так вона цілком здорова. Дастін поклав мої подарунки під ялинку, я також один поклала туди, купила йому смарт годинник на гроші, що заробила за проект кухні для Люциї. Вдягнув бантик на маленьку шию кошеня я понесла його у спальню, після чого посадила на ліжко. По моїм розрахункам кошеня почне обнюхувати Дастіна і він прокинеться але я ніяк не очікувала, що вона вкусить його за ніс. Вейн від несподіванки підскочив з ліжка.

— Що це було?
— Вона. — я вказала на чорно білий клубочок.
— Вініфред... — він присів навшпиньки і подивився на кошеня. — Це мій подарунок на Різдво?
— Так. Ти сказав, що у тебе усе є, а у неї нічого не було, а тепер буде сім'я.
— Це дівчинка? — я кивнула. — Яка вона маленька. — він боявся доторкнутися, тож я подала йому кошеня.
— Тобі подобається?
— Звісно! В мене ніколи не було домашніх тварин оскільки я боявся, що мама викине їх або ще гірше.
— Потрібно дати її ім'я.
— Вже? Я не знаю... Фіона.
—  Фіона?
— Так. — він зняв з неї бантик. — Тепер ти вдома маленька. — він посадив її на ліжко і та одразу залізла на його подушку і заснула. — Тепер мені втричі більше потрібно робити?
— Виходить, що так.
— Потрібно по максимуму відпочити за ці канікули! — я розсміялася.
— Ходімо! — я потягнула його за собою і показала, ще один подарунок. — Відкривай.
— Давай ти спершу мої?
— Ні.
— Гаразд. — я стояла і чекала поки він відкриє коробку. — Це годинник? Це ж остання модель!
— Так, я купила його за перші зароблені гроші в твоїй компанії.
— Віні.. я ж казав витрачати мої.
— Я хотіла зробити тобі подарунок виключно за свій рахунок. — він закрив очі. — Ти чого?
— Я зараз заплачу...
— Дастін. — він підвівся і міцно обійняв мене.
— Я дуже, дуже, дуже сильно кохаю тебе. — я не могла обійняти його, він повністю стиснув мене.
— Я тебе також дуже сильно кохаю.
— Твій час відкривати подарунки.
— Гаразд. — я взяла найменшу коробочку і зняла з ней обгортку. — Це сніжна куля з нами? — усередині було дві фігурки, що були точно як ми.
— Так, я бачив в твоєму будинку декілька сніжних куль, тож вирішив, що тобі має сподобатися.
— Вона дуже гарна! — я поцілувала Дастіна у щічку. — Чотири коробки? Я бачила лише дві!
— Я не одразу поклав усі. Відкривай! — я відкрила наступну коробку і це була сумка. — Ти часто міняєш їх, тож сподіваюся вона тобі сподобається. Мені допомагала обрати Мілана.
— Вона дуже гарна! — я відкрила третю коробку.  — Ти божевільний!
— Тобі потрібно працювати якось з дому, тож ноутбук тобі знадобиться.
— Ти дозволиш мені далі працювати?
— Так але з дому. — я обійняла Дастіна.
— Дякую!
— Я не хочу обмежувати тебе але не можу дозволити ходити на роботу і ризикувати власним здоров'ям і здоров'ям дитини.
— Ти найкращий!
— Ще одна коробка. — я відкрила останній подарунок і була повністю шокована.
— Це мій портрет? — Дастін кивнув. — Невже ти сам його намалював?
— Так, тому він такий.
— Він ідеальний! — малюнок був зроблений простим олівцем але виглядав неймовірно. — Він буде завжди зі мною.
— Я малював його на парах коли було сумно. — нахилившись я поцілувала Дастіна.
— Дякую. Це найкраще Різдво!
— Мяу.
— Фіона, ти так швидко прокинулася?
— Мяу.
— Для мене це найперше і найщасливіше Різдво.
— Мяу.
— Для тебе також? — Дастін почав гратися з Фіоною.

Нарешті я знаю, що так щастя.
Усе життя я жив у сірому світі але з появою Вініфред моє життя має багато різнобарвних фарб і яскравих моментів тож я ніколи не відпущу її руку.

Кінець ♡