HUSBAND

30

З ранку я прокинувся раніше, тож пішов у туалет і купити собі кави, оскільки Вініфред не можна кофеїн. Дочекавшись доки автомат закінчить наливати мені каву я пішов назад до палати, хоча не проти був би покурити. Відкривши двері у палату я побачив пусту койку Віні.

— Де це вона? — телефон лежав на тумбочці, дивно. Можливо у туалет пішла. Зробивши ковток кави я поставив її на стіл оскільки вона була просто жахлива на смак. Діставши телефон я сів на ліжко і написав Алексу з проханням допомогти у переїзді Вініфред, він погодився але за досить таки кругленьку суму. Минуло десять хвилин але Вініфред не повернулася до палати. — А це вже дивно.

Перевіривши туалет і майже усю лікарню я зрозумів, що ситуація вийшла з під контролю.

— Ви не бачили чи не виходила моя дружина? — медсестра, що доглядала Віні якраз йшла повз.
— Її забрав лікар на огляд.
— Але лікаря оно тільки йде на роботу!
— Бути не може!
— Бляха. — я обіцяв, що не відпущу її руку, а сам покинув Віні одну у палаті коли на волі ще досі був Майк!
— Лікарю, вашу пацієнтку хтось забрав.
— Хто забрав?
— Він був у вашій формі та у масці, я й подумала, що це ви. — я помітив камеру.
— Ми можемо переглянути запис?
— Так, звичайно.

Коли я відкрила очі, то зрозуміла, що повністю прикована до стільця. Що відбувається?

— Прокинулася нарешті! — до мене вийшов ніхто інший як Майк.
— Да коли ти вже вгамуєшся?
— Люба, я ж сказав що ми ще зустрінемося! — він був схожий на психопата, вочевидь він таким і був але приховував увесь час.
— Дійсно психопат. Це ж ти телефонував мені уночі, так?
— Ти вочевидь пішла розумом у свого батька.
— Дякую за комплімент! — тема з батьком мене вже давно не тригерить, тож мене це ніяк не зачіпає.
— Шкода, що тобі доведеться померти і твоїй дитині також. — від його слів усередині все завмерло.
— От мені цікаво, що я тобі,  — я зробила наголос на «тобі», — Такого зробила? Ми ж навіть не були знайомі.
— Ти зіпсувала мені життя.
— Не перекидає свої проблеми на мене! Ти сам собі його зіпсував тим, що не міг визначитися на якому ти боці. — він приставив до мого живота ніж.
— Краще не балакай забагато, а то він помре раніше за тебе. — він сказав мені це майже на вухо.
— В мене тільки одне питання.
— Кажи.
— Чому ти сказав йому, що він безплідний?
— Хотів щоб він страждав кожного разу коли йому казали про вагітність.
— Психологічний трюк?
— Вірно! Він був впевнений, що не може мати дітей але кожна друга йому казала б про вагітність, уявляєш який це стрес?
— Він трахався в презервативі через вірогідність підчепити якусь хворобу!
— Про це я не подумав... Чорт! — він кивнув ножа у стіну і той застряг так.
— Агов, не шуми! — цей голос. — Взагалі-то нас просили не псувати нічого! — Христина дістала ножа зі стіни.
— Забув.
— Привіт, Віні!
— Я б з радістю тобі помахала але руки зв'язані.
— Переживу, не хвилюйся.
— Чому я не здивована, що ви разом? Обидва такі хворі, напевно через це.
— Люба, не забувай, що в мене ніж в руці.
— То вбий мене. — вони підійшла до мене і майже вставила його у серце. — Не можеш через те, що тут ще немає Дастіна?
— Розумна сучка! — вона вдарила мене по обличчю.
— Агов! — Майк відтягнув її. — Не чіпай її.. поки що.