HUSBAND

19

— То ось, що тебе так сильно цікавить? Дастін, я дійсно гадала, що це найменше, що тебе хвилює.. ти жодного разу не назвав мене вбивцею, хоча усі тільки і кажуть це. Але й тобі потрібні пояснення "чому ти його вбила".
— Ти моя дружина, звісно я хочу це знати!
— А ти мій чоловік! Але я, жодного разу не запитала за те, що в той день сказала твоя колишня. Мені усе одно, адже я тобі довіряю. Вбив чи ні, яка різниця? Це було і цього вже не змінити! — узяв їжу я вийшла на балкон. Я дуже сподівалася, що Дастін піде за мною, але ні, я просиділа тут хвилин сорок, а коли вийшла, то зрозуміла, що його немає у номері. Дістав телефон я почала дзвонити йому, він не відповідає. Я взяла усі речі і хотіла піти на пошуки, але відкрив двері я побачила Дастіна, що сидів на підлозі біля дверей.

— Вирішила втекти? — нічого не сказав я дала йому ляпаса і повернулася у номер.
— За що ти вдарила мене? — він досить швидко опинився біля мене і притиснув до стіни.
— Не здогадуєшся?
— Ні.
— Знаєш як я злякалася, що тебе немає? — нехай я і буду виглядати в його очах ідіоткою, якою можна легко маніпулювати, але я обійняла його, —  Дійсно хочеш знати чому я вбила його? Тоді слухай. Мені було п'ятнадцять коли він вперше почав до мене проявляти ненормальну увагу. Він не гвалтував мене, він просто кожного вечора коли засинала мама, приходив до мене і гладив, по ногах, руках, живіт...
— Не кажи більше нічого.
— Ні, тобі ж було так цікаво, то слухай! Коли я сказала про це мамі, вона сказала, що це нормально, він перевіряє мене, чи здорова я. Це тривало майже кожну ніч, він дозволяв усе більше і більше собі, я казала мамі, але її було байдуже. Я намагалася відбиватися, але цей сучий син просто бив мене і я втрачала свідомість! Я не знаю чи гвалтував він мене у ті моменти... У той день я прийшла раніше з університету і він хотів в відкриту трахнути, я не витримала і вдарила його вазою, потім взяла якийсь кубок і почала по голові бити далі, аж доки не побачила лужу крові. А найстрашніше знаєш що? Я нічого не відчула, нібито вбити людину, це проста, буденна справа.. Задоволений? — я відпустила його і пішла у ванну кімнату, але Дастін перехопив мене і обійняв, не сильно, просто щоб заспокоїти мене.
— Ти одружена з ідіотом. Вибач мені, я не повинен був тиснути на тебе..  Брат Мілани, моєї колишньої, був пожежний, він загинув рятуючи мене. Вона думає, що я навмисне залишив його у будинку, що повністю був у вогні, але я нічого не міг зробити, навіть встати, я був повністю без сил. Лойд, виніс мене і повернувся назад, але вже більше не вийшов.
— Навіщо він пішов назад?
— Не знаю, можливо перевірити чи немає, ще когось у будинку, хоча я точно сказав йому, що один був вдома... Вибач, що змусив згадати усе те, що ти пережила.
— Урешті-решт ти мав це дізнатися. — зараз я найменше хотіла знаходиться поряд з ним, тож попросила вийти з ванної.
Увесь рік після вбивства я жила з думкою, що вбила його заради мами, але я намагалася обманути саму себе. Я вбила його тому, що сама цього хотіла. Він заважав мені, а не мамі.

Я не міг знайти собі місця. Чому я змусив її розповісти це? Хіба це було так важливо для мене? Ні, це взагалі не мало сенсу. На телефон прийшло повідомлення, координати точки де відбудеться наш обід. Чорт, обід! Я постукав у двері ванної кімнати.

— Віні, якщо хочеш, то не підемо на цей обід.. — вона відчинила двері.
— Чому це? Ми підемо. Не вистачало ще ховатися від твоєї мами.

Обід мав відбутися у ресторані, за десять хвилин до третьої ми були на місці, усе навколо виглядало досить нормально, жодних озброєних людей. Хлопець міцно тримав мене за руку і оглядався по сторонам. Його мати вже сиділа за столом, а поряд якийсь чоловік.

— Його ще бракувало.
— Хто це?
— Новий чоловік мами.

Ми підійшли до столу. Я уважно спостерігала за чоловіком, знайоме в нього обличчя.

— Ви дійсно прийшли.
— Не очікували? — я зрозуміла, що сказала це досить різко.
— Чого ж ви стоїте, сідайте. — вона дала знак рукою і нам почали виносити їжу. — Не знала, що ти будеш їсти, тож замовила усе, що тут було. — я уважно дивилася на тарілки, що ставили на стіл і в кожній страві були гриби.
— Дуже мило з вашого боку, що ви цікавилися мною. — чергову тарілку ставили на стіл, тож я вирішила зупинити офіціанта, — Зачекайте. Скажіть, чи буде хоч одна страва без грибів?
— Ні, пані попросила усюди їх додати.
— Дякую, можеш йти.
— Що ти плануєш? — Дастін не відводив погляду з матери.
— Нічого синку, я просто дуже люблю гриби, не знала, що в тебе алергія.
— А я й не казала, що в мене алергія. — вона посміхнулася.
— Справді?

Ні я, ні Дастін так і не торкнулися їжі за весь обід. Чому обличчя цього чоловіка видається таким знайомим? Можливо я просто десь на вулиці його бачила.

— Я відійду до вбиральні. — Дастін хотів піти зі мною, — Заспокойся, я не маленька, усе буде добре.
— О, Господе, Дастіне! Ніхто не буде чіпати твою дружину, нехай сходить до туалету. —мені не потрібно дивитися на нього, я навіть зі спини відчуваю як він спостерігав за мною доки я не зайшла до вбиральні. 

— Що за цирк ти тут влаштувала?
— Ти про що, синку?
— А ти не розумієш? Навіщо усі ці гриби?
— Хотіла побачити її реакцію, а що?
— Я сподівався на нормальний обід але ти як завжди усе зіпсувала.
— Не розмовляй так з матір'ю!
— Вас взагалі не питали! — я встав із-за столу і хотів все ж піти за Вініфред.
— Схопити його. — цього тільки бракувало.

Йти назад бажання взагалі не було, тож я деякий час просто стояла і дивилася у дзеркало на своє відображення.

— І що я тут забула? — підійшовши до дверей мене перехопила мама Дастіна.
— А тепер ми поговоримо! — вона схопила себе за руку і повела за собою. Якщо вона тут, то що ж з Дастіном?