HUSBAND

18

— Не радий бачити мене? — Дастін міцно взяв мене за руку. Його мати не виглядає дуже небезпечною, така собі жіночка середніх років, з палицею.
— Як я можу бути радий після того як довелося тікати з будинку?
— Сам винний. — від шоку я забула як дихати, — Хвилюєшься? — це було адресовано мені вочевидь.
— Ні. Стою в шоці від вашої відповіді. — Дастін буквально намагався мене закрити собою.
— Та ти йому сильно подобаєшся! Він ніколи так нікого не захищав.
— У тебе якісь питання?
— Синку, ти взагалі не радий бачити мене? Ми бачимось через стільки часу, а ти навіть не обійняв мене.
— Кажи що тобі потрібно і ми підемо! — її погляд змінився.
— Постійно забуваю, що в тебе мій характер.. Обід. Хочу разом з твоєю дружиною пообідати.
— Я проти.
— Не хвилюйся, ти також запрошений. Адресу напишу пізніше, а зараз вже піду. — ніхто нічого більше не сказав. Його мати сіла у машину і поїхала.
— Ходімо.

Вініфред нічого не казала,в мене також щось казати бажання не було. Моя мама ніколи нічого не робить просто так. Цей обід стовідсотково має якісь інші наміри ніж просто обід.

— Ти такий напружений. — маленькі ручки Віні обвили мій торс, — Хочеш поговорити?
— Мені здається цю проблему не вирішити розмовою. — я відійшов від дівчини та пішов на балкон, мені потрібно побути наодинці.

Вперше я бачу Дастіна таким. Я навіть нічого не можу зробити для нього. Я бачила як він стояв та палив на балконі, нехай побуде наодинці зі своїми думками. Знявши одяг я швидко вдягла піжаму та лягла в ліжко. Цей день не встиг початися, а я вже втомилася. Перед тим як закрити очі я подивилася на час. 01:34. Добре, що завтра вихідний.

Викурив майже усю пачку цигарок я повернувся до номеру, Вініфред вже спала. Вже майже п'ята, потрібно хоч трохи поспати, а то я взагалі буду не в формі. Ще цей дурний обід з мамою. Знявши штани я ліг у ліжко.

— Який ти холодний. — сонні очі Вініфред дивились на мене доки вона вкривала мене ковдрою, — Як ти?
— Трохи краще. — вона обійняла мене.
— Я не знаю як тобі допомогти, тож просто буду поряд.
— Дякую. — так приємно засинати у її обіймах.

Дастін міцно заснув, а я вже не змогла. Цікаво, що чекає мене на цьому обіді? Чи не постраждає ніхто? А раптом там усі будуть озброєнні і просто вб'ють нас?
Потрібно відволіктися, інакше такі думки доведуть мене. Дістав телефон я просто скролила новини у соцмережах. Мені здається я у житті стільки новин не читала як у цей ранок, на щастя мене відволік мій шлунок, що сповістив про голод. Обережно вибравшись з під ковдри я перевдягнулася і тихенько вийшла з номера. На годиннику 07:32, якраз час для сніданку. Спустившись до ресторану я обрала нам з Дастіном класичний сніданок з собою, а також дві кави. Сподіваюся Дастін п'є латте з ванільним сиропом.
Мені віддали замовлення і я повернулася у номер, хлопець так само спокійно спав. Чи варто його будити? Він ліг досить пізно. Я просто запропоную, якщо, що то просто пізніше з'їсть.

— Дастіне.. — я лягла поряд з ним і почала гладити рукою його волосся, — Дастін.. — не знаю чим я керувалася далі, але я почала ніжно цілувати його обличчя, — Прокидайся..
— ..ви хто? Я одружений... не чіпай мене... — він спить.
— Я знаю, я твоя дружина. — він відкрив одне око і подивився на мене, після чого посміхнувся і міцно обійняв мене.
—  Віні. — я нічого не могла зробити, він буквально стиснув мене, — Добрий ранок, люба.
— Добрий ранок.. я принесла нам сніданок.
— Ти виходила з номера?
— Так, але я була дуже обережна.
— Не роби так більше, раптом щось станеться, а я навіть знати не буду!
— Добре, добре. Будеш снідати чи продовжиш злитися на мене?
— Буду злитися. — він відпустив мене і пішов до ванної кімнати.
— Злюка..

Вона ніколи не думає про свою безпеку. Можливо варто найняти охорону для неї, але щоб вона не знала. Сьогодні обід з мамою. Швидко закінчив з чисткою зубів я вийшов з ванної, Віні одразу перекрила мені дорогу.

— Досі злишся?
— Так. — я хотів відійти, але вона потягнула мене на себе і поцілувала.
— А тепер?
— Трохи менше.. — вона знову поцілувала, але в цей раз я перехопив ініціативу. Як же я хочу її. Жодна дівчина не збуджувала мене так сильно, — Я не можу стримувати себе..
— А я і не прошу тебе стримуватися.

Саме той момент коли наш поцілунок почав переростати у щось більше, спрацювала пожежна сигналізація.

— Що таке?
— Не знаю, але ходімо на вулицю! — хлопець швидко зібрав наші речі і ми вийшли. Було багато людей, дехто навіть був піжамах. Згодом приїхали пожежні і потушили вогонь, як ми дізналися, то сталося займання на кухні, на щастя ніхто не постраждав.
— Ти як? — Дастін виглядав злим.
— Нормально.

Усім дозволили повернутися у номери. Ми їхали в настільки забитому ліфті, що я відчувала нудоту, ненавиджу скупчення людей. На щастя усе швидко закінчилася і ми вийшли.

— Вініфред! — тільки його бракувало. — Не хочете сьогодні пообідати разом?
— Чого ж вам всім дався той обід?
— Що? — Дастін мовчки стояв, він злий.
— Нічого. Ні, я не хочу не обідати, не вечеряти, ні тим паче снідати разом з тобою! Пішли. — я взяла Вейна за руку і відкривши номер увійшла, — А тепер поясни.
— Що?
— Що з тобою?
— Нічого. — він хотів піти, але я не дала йому змоги.
— Хіба не ти казав мені довіритися тобі? Я це й зробила! То чому ти не можеш довіритися мені? — ми дивилися один одному в очі, я бачила, що він нічого не хоче говорити, — Добре, я зрозуміла тебе. — відпустивши його я сіла за стіл і почала їсти сніданок.
— Довірилася мені? В якому сенсі? Ти ще жодного разу не намагалася поговорити зі мною!
— Про що?
— Про свого вітчима. Чому ти вбила його?