Цвітіння вишні на зимовому мечі

14. Ім'я Ґу Сюаньду

Лінь Жуфей повністю втратив свідомість.

Він не знав скільки спав, але все навколо розпливлося. Його очі могли сприймати лише темряву, а його п'ять почуттів занурювалися в бездонну прірву.

Коли він знову відкрив очі, минуло вже кілька днів.

Коли Юй Жвей, яка охороняла його ліжко, побачила, що він прокинувся, вона розплакалася і кинулася до нього, кликаючи свого молодого господаря.

Очі Лінь Жуфея були напіввідкриті, й минув деякий час, перш ніж він знову мав сили заговорити. Просто слова, які він виплюнув, були нечіткі, немов дим і пил, що легко розвіювалися вітром:

«Як довго я сплю?»

«Молодий господар спить три доби»

Юй Жвей протерла очі й заридала.

«Я сильно поранений?» - знову запитав Лінь Жуфей.

Юй Жвей сказав:

«Лікар Вань сказав, що молодий майстер не постраждав, просто ваша основа погана...»

Вона сумно подивилася на Лінь Жуфея, хотіла ще щось сказати, але потім зупинилася.

Лінь Жуфей зрозумів, що вона має на увазі, і двічі легенько кашлянув:

«У вас і Фу Хва вуха не серйозно пошкоджені, чи не так?»

«Нічого серйозного, лікар Вань Яо призначив ліки. Як тільки ми це прийняли, у нас все стало гаразд»

Юй Жвей витерла сльози й продовжила:

«Оскільки молодий господар прокинувся, я піду повідомлю сестрі Фу Хва та двох інших молодих господарів, які раніше вас охороняли»

Сказавши це, вона підняла поділ спідниці й миттєво вибігла.

Лінь Жуфей розплющив очі й подивився на навислу балку, що ховалася в тіні над його головою. Тепер його тіло було настільки слабким, що він ледве міг рухатися. Після того, як він обмінявся кількома словами з Юй Жвей до її виходу, шар свербіння піднявся до його горла, змусивши мимоволі тихо кашлянути. Його тіло вже не було таким легким, як коли він бився проти Ван Тена, кілька днів тому, скоріше, тепер він був такий важкий, як кам'яна броня, і це справді викликало в нього бажання вирватися з нього.

«Ти там?» Лінь Жуфей раптом заговорив.

Ніхто не відповів, лише чистий вітерець наповнював кімнату.