Цвітіння вишні на зимовому мечі

52. Я повернувся

Брови Лінь Жуфея були міцно насуплені. Він не сказав ні слова, поки не повернувся до свого двору.

Там Фу Хва все ще гралась з Мо Мо. Мо Мо сперся на її руках, і пильно дивився на маленький м’ячик, який котився по землі.
Коли Лінь Жуфей помітив, він недбало запитав, звідки взявся м'яч.

Фу Хва відповіла: «Це спеціально надіслав наймолодший господар родини Фу. Я побачила, що Мо Мо він дуже сподобався, тому залишила»

Лінь Жуфей запитав: «Чому йому це раптом спало на думку?»

Фу Хва також не знала:

«Він сказав, що боїться, що Мо Мо буде нудьгувати...»

Мо Мо дуже сподобався сплетений з виноградної лози м’яч, але коли Лінь Жуфей простягнув йому руку, то все одно боязко подивився.

«Ходи, хороший Мо Мо, дозволь мені тебе обійняти» поманив його Лінь Жуфей.

Мо Мо на мить вагався, і першою його реакцією було подивитися на Фу Хва. Лише коли він побачив, як Фу Хва усміхаючись кивнула він обережно простяг руку Лінь Жуфею. Невідомо як, але Фу Хва, яка завжди піклувалася про Мо Мо, змогла завоювати серце цього маленького хлопчика, і лише перебуваючи в її обіймах, Мо Мо не здавався наляканим.

Лінь Жуфей підняв його на руки. Мо Мо був дуже легеньким, як бідне кошеня, і до нього неможливо було не відчути співчуття.

Він був таким бідолашним хлопчиком, чи дійсно він мав невіддільний зв’язок із Фу Юєм?

Лінь Жуфей не знав і не міг точно сказати.

Потримавши трохи Мо Мо, Лінь Жуфей повернув його Фу Хва та повернувся до кімнати один. Він виглядав доволі хворобливо, підперши підборіддя і тихо кашляючи.

Ґу Сюаньду помітив, що йому незручно, і налив йому чашку гарячого чаю.

Лінь Жуфей підняв її й зробив кілька ковтків. Йому вдалося вгамувати свербіж у горлі, перш ніж він прошепотів:

«Як ти думаєш, Фу Юй пошкодував би про своє рішення, якби взнав, що зробила родина Фу?»

Ґу Сюаньду похитав головою, показуючи, що не знає.

«Я думаю, незалежно від того, шкодує він чи ні, йому потрібно дати шанс пошкодувати», — продовжив Лінь Жуфей.

«У цій родині Фу, де стільки поганого, був один такий хороший чоловік. Ми не можемо дозволити, щоб добрі люди закінчували надто жалюгідно»