Цвітіння вишні на зимовому мечі

42. Подарунок мечнику

Кречет на руках Л’ю Жуґона був дуже гарний. Лінь Б’яньюй також виростив зеленого кречета на ім'я Цінлвань. Лінь Жуфей виріс, дивлячись на нього, тож мав певне розуміння про цього красивого птаха.

Побачивши, що Лінь Жуфей дуже зацікавився птахом, Л’ю Жуґон представив його:

«Її звуть Ляошань, цього року їй лише рік, це дівчинка, але не дуже хороша»

Всі речі були схожі на свого господаря. Цей Ляошань трохи підняла шию, показуючи гордий вигляд, і була дуже схожа на Л’ю Жуґона.

Однак Л’ю Жуґон, очевидно, не помітив цього. Він закохано потер голову Ляошань й подивився на Лінь Жуфея:

«Лінь ґондзи, хочеш потримати?»

Лінь Жуфей усміхнувся і відмовився: «Ні, дякую»

Вони вдвох гуляли й розмовляли. Багато людей, обережно кидали на них погляди, і більшість із них були сповнені страху. Здавалося, що в місті Ґусу цей Жуґон справді мав великий авторитет.

Л’ю Жуґон не знав про це і повів Жуфея вперед. Він сказав, що вино звідси є досить хорошим і їхній золотий шовк єдиний такий у своєму роді. Жінкам вдома це точно сподобається. Лінь Жуфей слухав з інтересом, і лише коли вони обійшли майже півміста Ґусу, цей Л’ю Жуґон нарешті заговорив по суті. Він подивився на Лінь Жуфея палаючими очима, ніби намагаючись пробити дірку в його тілі:

«Лінь ґондзи»

Лінь Жуфей був вражений його виразом обличчя:

«Мм?»

Л'ю Жуґон сказав:

«Я чув, що ти змагався з кимось на горі Куньлунь?»

Лінь Жуфей на мить вагався, але все одно кивнув.

«Це фехтувальник на ім’я Ван Тен?» – запитав Л'ю Жуґон.

Він не лише знав, що Лінь Жуфей змагався з кимось, але навіть знав його ім’я.

Жуфей запитав: «Ти його знаєш?»

Л'ю Жуґон кивнув: «Так»

Він помахав рукою, і Ляошань, який спирався на неї, помахав крилами й полетів:

«Я зустрів його одного разу в місті Ґусу»

Ймовірно, він їхав до Куньлунь, Ван Тен відпочивав у місті на ніч. Він приніс глечик з вином і сів на дах найвищого павільйону, дивлячись на освітлене місто Ґусу.