Цвітіння вишні на зимовому мечі

26. Накопичена вода стає безоднею

Лінь Жуфей і Ґу Сюаньду досить довго розмовляли на березі річки.

Навіть коли небо повністю потемніло, Дзян Чаоер ще не повернувся. Ґу Сюаньду сказав, що, за його підрахунками, подорож річкою в обидві сторони, мабуть, займе цілу ніч і потрібно чекати, принаймні, до завтрашнього ранку.

Лінь Жуфей сказав: «Чи не прокинеться завтра вранці злий Дз'яо?»

Ґу Сюаньду: «Не обов'язково»

Дивлячись на вміння Дзян Чаоера, було очевидно, що він робив подібне не раз і не два, тому Лінь Жуфей нарешті відчув полегшення. Побачивши, що вже пізно, вони вирішили повернутися до корчми.

Після настання ночі в корчмі стало набагато тихіше, зали були порожні та нікого не було видно.

Кельнер привів Лінь Жуфея до кімнати. Усередині Фу Хва та Юй Жвей приготували щойно кип'ячену воду й допомогли йому вмитися.

Лінь Жуфей переодягнувся і за наполяганням Ґу Сюаньду випив дозу ліків. Усе його обличчя зморщилося від гіркого присмаку й він пробурмотів, що уже не так сильно кашляє, тож нічого не буде, якщо в цей раз не вип'є.

Ґу Сюаньду просто дивився на нього та мовчав, допоки Лінь Жуфей не зітхнув і не поліз у ліжко. Він взяв ковдру й міцно закутався.

«Загаси світло» сказав Ґу Сюаньду.

Лінь Жуфей послухався, і кімната поринула у темряву. Шум хвиль лунав у вухах, вітер був доволі пронизливим, тому можна очікувати, яка погода буде завтра.

Наступного дня йшов дрібний дощ.

Корчма, що була змішана з рибами та драконами*¹, рано вранці кипіла активністю. Вестибюль був переповнений розмовами та криками, і були навіть друзі по чарці, які грали в морру*². Хоча це ніколи не можна було порівняти з тишею на Куньлунь, у цьому, все ж, була якась буденність.

*¹Ідіома, що означає «шахраї, змішані з чесним народом».

*²Морра - це ручна гра, яка бере свій початок тисячоліттями з давніх римських і грецьких часів. Кожен гравець одночасно відкриває свою руку, витягуючи будь-яку кількість пальців і називає число. Будь-який гравець, який успішно вгадає загальну кількість пальців, відкритих усіма гравцями разом, отримує очко.

Кашель Лінь Жуфея став легшим, ніж кілька днів тому, однак йому усе ще погано спалося. Він ліниво сів і побачив Ґу Сюаньду, який схилився на край ліжка й дивився на ранковий річковий пейзаж. Коли він побачив, що той прокинувся, то усміхнувся і побажав йому доброго ранку.