Цвітіння вишні на зимовому мечі

34. Я твій батько

Лінь Жуфей довго сміявся, і, побачивши роздратування на обличчі Ці Яньшена, стримав усмішку на губах і сухо кашлянув, вдаючи, що нічого не сталося:

«Як тобі спало на думку зробити таке?»

Ці Яньшен:

«Це через Мен Ланьжво, але він не знає мистецтва ненависної перемоги, тому я сподіваюся, що Лінь ґондзи збереже це в таємниці»

Лінь Жуфей кивнув: «Звісно»

Цілу ніч вони розмовляли й не помітили, що за вікном уже з’явилося ранкове світло. Лінь Жуфей був трохи сонним після того, як випив вина, тож попрощався з Ці Яньшеном і повернувся до своєї кімнати відпочити.

Лише опівдні Фу Хва покликала його на обід. Лінь Жуфей потер голову, яка все ще боліла від похмілля.

«Як зараз Мен Ланьжво?»

Фу Хва відповіла: «Щойно я запитала прислугу, вони сказали, що Мен ґондзи все ще в кімнаті та відмовляється виходити. Проте він охоче їсть і навіть спав минулої ночі»

Якщо він бажає їсти і спати, значить, у нього все гаразд. Лінь Жуфей почувався трохи спокійніше. Після того, як поїв, він пішов до кімнати, де відпочивав Мен Ланьжво, і побачив молодшого сина родини Мен, що лежав на ліжку. Він розвалився, а на його обличчі був вираз поразки*. Проте цукати біля нього псували атмосферу, особливо коли він час від часу хапав одну й із гнівом з’їдав.

*Інтернет-сленг: «життя більше не має сенсу».

Побачивши, як увійшов Лінь Жуфей, Мен Ланжво захрипів і звився, наче черв’як. Його голос протягнув, коли він покликав:

«Лінь….ґон…дзи…»

Лінь Жуфей: «Що?»

Мен Ланьжво випнув губи й сказав:

«Їжте сливи...»

Лінь Жуфей засміявся: «Ти як слід поїв? Якщо ти з’їси стільки слив, стережись болю в животі»

Мен Ланьжво пробурмотів:

«Я їв раніше. Сестра погрожувала мені, що якщо я більше не буду їсти, вона насильно нагодує мене. Вона справді нагодує мене..»

Лінь Жуфей легенько засміявся.

Мен Ланьжво повільно підвівся і сказав:

«Лінь ґондзи, ти йдеш?»

Лінь Жуфей кивнув. Насправді він давно планував поїхати і, якби не раптова ситуація з Мен Ланьжво, уже покинув би резиденцію Мен. Тепер, коли він знав, що Ці Яньшен не мав злоби до Мен Ланьжво, йому не було сенсу залишатися тут. Більш того, це вважалося приватною справою родини Мен.