Цвітіння вишні на зимовому мечі

25. Злий Дз'яо

Лінь Жуфей побачив С’є Джияо. Також побачив у його обіймах Люй Ера, у якого не залишилося ні краплини життя. Білосніжний кістяний меч на талії С’є Джияо був недоречний серед його чорного одягу. В одній руці він тримав меч, а іншою притискав Люй Ера до грудей. Його вираз обличчя був то холодним, то теплим, ніби він божевільний.

Лінь Жуфей здалеку вигукнув: «Джияо»

Але С’є Джияо не почув його. Він продовжував стояти у дворі, і ніхто в резиденції С’є не наважувався підійти. Усі вони були далеко, коли ставали на коліна перед новим головою сім’ї:

«Голова сім’ї»

Однак С’є Джияо не відповідав. Він опустив голову й поцілував м’яке волосся Люй Ера. 

Лінь Жуфей підійшов до нього і знову тихо сказав:

«Джияо»

Лише тоді С’є Джияо прийшов до тями. Побачивши Лінь Жуфея, що стоїть перед ним, він у трансі сказав:

«Чому Сяо Дз'ю ще не пішов»

Лінь Жуфей сказав:

«Я... трохи хвилююся за тебе»

С’є Джияо сказав:

«Чому ти маєш хвилюватися про мене? Я в порядку, не можу… бути краще»

Він яскраво усміхнувся, з таким невинним виглядом, який можна було побачити лише в підлітковому віці.

«Хіба у тебе немає інших місць, куди можна доставити запрошення? Сьогодні гарна погода, ідеальний час, щоб перетнути ущелину річки Цанлань. За кілька днів, боюся, буде сезон дощів, тоді річку буде незручно переходити»

Від міста Моюй до інших місць потрібно було б пройти через підступний водний шлях. На ньому, час від часу, виникав Дз’яо*¹, і доки човен зустрічався з ним, безперечно було б дев'ять смертей і одне життя*².  

*¹Дз’яо — водяний дракон із лускою, це більше на водну рептилію, ніж справжнього китайського дракона.

*²Ідіома, що означає вузьку втечу від смерті.

«Передай мені запрошення»

С’є Джияо злегка усміхнувся Лінь Жуфею:

«Резиденція С’є — не дуже гарне місце, краще тобі піти раніше»

Лінь Жуфей хотів щось сказати, але коли він побачив С’є Джияо та Люй Ера, який був в його руках, не зміг. Мовчки він дістав зі свого персня запрошення на змагання з мечів і передав його С’є Джияо.