Цвітіння вишні на зимовому мечі

15. Вейжвей повертається

Лінь Б'яньюй рідко сердився, особливо коли об'єктом його гніву був його найулюбленіший брат Лінь Жуфей.

Тепер, коли Жуфей хворів, він зачерствів своїм серцем і взагалі не приходив у гості. Навіть через кілька днів, коли він нарешті одужав від хвороби, він все ще не бачив і тіні свого другого брата.

Лінь Жуфей трохи хвилювався.

Добре, що у Фу Хва був план. Вона сказала:

«Софори* в місті щойно розквітли. Другий молодий майстер любить вареники з ними, то чому б не скористатися гарною погодою в ці дні і не поїхати в місто, щоб нарвати свіжих квітів»

*Софо́ра япо́нська або япо́нська ака́ція - листопадне, до 30 м заввишки, дерево родини бобових. Смішно те, що це листопадне дерево, а в романі вже весна. Можливо в Китаї по інакшому, пропустимо цей момент.ХD
↓



Лінь Жуфей, подумавши, що це справді має сенс, погодився на пропозицію Фу Хва.

Це тривала пора, коли весна була в розпалі та все оживало. Дерева втратили пелюстки квітів і розтягували яскраво-зелені гілки. Зелена трава була висока, літали птахи. Це було просто чудово.

Сьогодні якраз було сонячно. Лінь Жуфей нарешті змінив важке лисяче хутро й одягув єдиний тонкий наряд. Весняне вбрання мало білу основу з золотими візерунками, а на манжетах було вишито кружечком з пухнастого білого хутра. Поясом на його талії був спеціальний бірюзовий нефрит, надісланий старшим братом, який, як кажуть, мав ефект заспокоєння розуму. Що стосується мішечка з пахощами, який висить збоку в нього на талії, його вручну вишила його сестра. Хоча візерунки мали дивну форму, сумки ручної роботи Лінь Вейжвей були рідкістю.

Перед тим, як піти з дому, Фу Хва помітила, що вітер був трохи сильним, тому вона дала Лінь Жуфею чорний плащ, щоб захистити від павітру. Лінь Жуфей не відмовився, оскільки йому було ясно про його власний фізичний стан. Навіть найменший вітер міг змусити його застудитися.

Після довгої прогулянки горами, вони нарешті прибули до міста.

Але сьогоднішнє місто здавалося іншим, ніж у попередні дні. Навколо мосту стояла група людей, які, здавалося, чомусь молилися.

Лінь Жуфей здивувався:

«Що ці люди роблять?»

Фу Хва сказала: